End of Silence - Evergrey

Adrift, the sleep made us liars

It kept us close and convinced us we’d be fine when the summer would arrive

But summer never came back and winter took time to pass

A newfound dawn, a newborn wind

And winter left before the welcomed spring

Through years of resistance

Where I rarely felt whole

Long distance calls from my soul were never answered

When the darkest horizon once gave way for the sun

It gave me the courage to end the silence

A mirrors reflections in broken glass

Made two pieces fit at last

The wind was rare its victims blind

We couldn’t stop, could not rewind

We became victims of the quietness

Led astray by intent

Our wishes similar but not the same and with sunrise the reason came

Through years of resistance

Where I rarely felt whole

Long distance calls from my soul were never answered

When the darkest horizon once gave way for the sun

It gave me the courage to end the silence

At the Atlantic edge awaits the end of silence

Пропливаючи, сон зробив нас брехунами

Це тримало нас поруч і переконало, що ми будемо добре, коли настане літо

Але літо так і не повернулося, а зима пройшла час

Новознайдений світанок, новонароджений вітер

І пішла зима перед вітаною весною

Через роки противу

Де я рідко відчував себе цілісним

На міжміські дзвінки з моєї душі так і не відповіли

Коли колись найтемніший обрій поступився місцем сонцю

Це додало мені сміливості покінчити з тишею

A дзеркалює відображення в розбитому склі

Нарешті підігнали дві частини

Вітер був рідкісним, його жертви були сліпими

Ми не могли зупинитися, не могли перемотати назад

Ми стали жертвами тиші

Збитий із шляху намір

Наші бажання схожі, але не однакові, і зі сходом сонця прийшла причина

Через роки противу

Де я рідко відчував себе цілісним

На міжміські дзвінки з моєї душі так і не відповіли

Коли колись найтемніший обрій поступився місцем сонцю

Це додало мені сміливості покінчити з тишею

На краю Атлантики чекає кінець тиші