Saudade - Etienne Daho

En ce mai de fous messages, j’ai un rendez-vous dans l’air

Inattendu et clair, déjà je pars à ta découverte

Ville bonne et offerte, c’est l’attrait du danger

Qui me mène à ce lieu, c’est d’instinct

Qu’tu me cherches et approches, je sens que c’est toi

C’est à l’aube que se ferment tes prunelles marina

Sous quel méridien se caresser, dans mes bras te cacher

Dans ces ruelles fantômes ou sur cette terrasse

Où s'écrase un soleil, tu m’enseignes

Le langage des yeux, je reste sans voix

Les nuits au loin tu cherches l’ombre, comment ris-tu avec les autres

Parfois aussi je m’abandonne, mais au matin les dauphins se meurent

De saudade…

Où mène ce tourbillon, cette valse d’avions

Aller au bout de toi et de moi, vaincre la peur du vide

Les ruptures d'équilibre si tes larmes se mèlent

Aux pluies de novembre et que je dois en périr

Je sombrerai avec joie de saudade.

У цей травень божевільних повідомлень у мене витає побачення

Несподівано і зрозуміло, я вже йду, щоб відкрити вас

Гарне і вільне місто, це атракціон небезпеки

Хто веде мене до цього місця, це інстинкт

Ти шукаєш мене і підходь, я відчуваю, що це ти

На світанку твої пристані очі закриваються

Під яким меридіаном пестити, в обіймах сховати тебе

У тих примарних алеях чи на тій терасі

Куди сонце падає, ти мене навчи

Мова очей, я безмовний

Далекі ночі шукаєш тіні, як ти смієшся з іншими

Іноді я теж здаюся, але вранці дельфіни гинуть

про saudade...

Куди веде цей вихор, цей вальс літаків

Іди за тобою і за мною, переможи страх порожнечі

Баланс порушується, якщо ваші сльози змішуються

До листопадових дощів і я повинен загинути

Я потону від радості saudade.