Musc et ambre - Etienne Daho

Assez, ces penses sont insenses

Glisses mes oreilles glaces Passez sous silence mon pass

Tiss de mensonges agacs

Etendu dans la lagune, les nuits de brume, je chante, la mer coute

Des oiseaux fatigus sur moi se penchent, j’entends, rumeurs tranges

Les Dieux qu’invoquent des sorciers fous, sous les nuages

Et personne ne me croit

Assez, de ses paules voiles

Assez, ses jupes ternes et froisses

Assez, faux sourires, sourcils froncs

Hissez, drapeaux et voiles, annoncez

Qu’entre les champs parfums de musc et d’ambre et ma chambre, je l’invente

Ses yeux sur moi se posent lorsqu’elle pose sur fond de champ de roses

Et attend, les lvres closes

Dis-moi, dis-moi que tu me croies

Entre les champs parfums de musc et d’ambre et ma chambre, je l’invente

Elle avance vers moi, fire et sereine, un beau jour elle serait mienne

Elle serait reine et serait folle

Alors, dis-moi, dis-moi que tu me croies

Досить, ці думки божевільні

Посунь мої крижані вуха. Замовкни моє минуле

Тіс з Агака Брехня

Лежачи в лагуні, в туманні ночі співаю, море слухає

Наді мною схиляються втомлені птахи, чую, чутки дивні

Богів, викликаних божевільними чарівниками, під хмарами

І ніхто мені не вірить

Досить, з її завуальованих плечей

Досить, її спідниці тьмяні й зморшкуваті

Досить, фальшивих посмішок, хмури

Підніміть, прапори і вітрила, оголошуйте

Я вигадую це між запашними полями мускусу й бурштину та моєю спальнею

Її очі зупиняються на мені, коли вона позує на тлі поля троянд

І чекати із закритими губами

Скажи мені, скажи, що ти мені віриш

Між запашними полями мускусу й бурштину та моєю кімнатою я вигадую це

Вона йде назустріч мені, вогняна і безтурботна, одного дня вона буде моєю

Вона була б королевою і була б злий

Тож скажи мені, скажи, що ти мені віриш