4000 années d'horreur - Etienne Daho

Dans mon château, je vivais tranquille

Quelques farces enfin bref, la routine

Le jour où elle s’est installée

En l’air, suspendu, j’me suis figé

Ectoplasme transi, elle passe à côté de moi sans me voir

Ectoplasme transi, elle passe à côté de moi sans me voir

Toutes les nuits à travers les murs

Dans le château hanté, je murmure

Des mots très doux, ma passion s’déchaîne

Toutes les nuits, je fais sonner mes chaînes pour toi

Elle n’aime que les nains, que les gnomes

Qu’après les clubs, elle ramène à l’aube

Témoin d'étreintes et de secousses

J’me souviens plus c’que c’est la peau douce

Car je suis un fantôme, son regard me traverse sans me voir

Car je suis un fantôme, son regard me traverse sans me voir

Toutes les nuits à travers les murs

Dans le château hanté, je murmure

Des mots très doux, ma passion s’déchaîne

Toutes les nuits, je fais sonner mes chaînes pour toi

J’suis fidèle à ma réputation

J’fais des frayeurs à tous ces garçons

Mais leur esprit cartésien m’exaspère

Plus personne ne croit aux fantômes, aaah

Toutes les nuits à travers les murs

Dans le château hanté, je murmure

Des mots très doux, ma passion s’déchaîne

Toutes les nuits, je fais sonner mes chaînes

J’suis excédé, à bout de patience

J’ai mis au point une ultime vengeance

Ta vie onirique sera hantée

Par mon image, 4 000 années d’horreur

У своєму замку я жив тихо

У всякому разі, кілька пустощів, рутина

День, коли вона влаштувалася

У повітрі, підвішений, я завмер

Приголомшена ектоплазма, вона проходить повз мене, не бачачи мене

Приголомшена ектоплазма, вона проходить повз мене, не бачачи мене

Щовечора крізь стіни

У замку з привидами я шепочу

Дуже солодкі слова, моя пристрасть розв’язалася

Щовечора я дзвоню в свої ланцюги для тебе

Їй подобаються тільки гноми, тільки гноми

Що після клубів вона повертає на світанку

Свідок обіймає і трясе

Я не пам’ятаю, що таке м’яка шкіра

Тому що я привид, його погляд проходить крізь мене, не бачачи мене

Тому що я привид, його погляд проходить крізь мене, не бачачи мене

Щовечора крізь стіни

У замку з привидами я шепочу

Дуже солодкі слова, моя пристрасть розв’язалася

Щовечора я дзвоню в свої ланцюги для тебе

Я вірний своїй репутації

Я лякаю всіх цих хлопців

Але їхній картезіанський дух мене дратує

Ніхто більше не вірить у привидів, ааа

Щовечора крізь стіни

У замку з привидами я шепочу

Дуже солодкі слова, моя пристрасть розв’язалася

Щовечора я дзвоню у свої ланцюги

Я виснажений, з терпінням

Я задумав остаточну помсту

Життя вашої мрії буде переслідуваним

За моїм зображенням, 4000 років жаху