Simiesque - Eths

L’idée…

Décharnons nos pantins

Nos poupées et autres jouets

Le temps d’un souffle court

Qui nous satisfait

Plaie!

Ces singes grandioses, féroces

Forment la ronde

A grosses gouttes

J’ai bu le lait des mères

Vu les cloches amères

Fondre, macabres s’accaparent

Notre ère, comme un homme sincère

Je suis un être parfait, modelé, apprivoisé

Je ne sais pas marcher, ni me rappeler de qui tu es

Je ne vous parlerais plus, les mots m'éventrent soudain

L’odeur m'égorge et le silence m’appartient

M’egorge, en silence

Le vide suinte, le jasmin à même nos vagins

J’ai rêvé si peu, pensé si peu

Que ma tête tournée vers les cieux

J’aurais surpris mes yeux perler, se saler

Les trahis seront bien gardés

Nous voilà esclaves!

Kyste humain propose à monde utérin

Nécroses de cendres

Préparant chaque bouche à cadavre

Chaque souche en esclaves

Convives d’instants

Dévorés d'élégies jalousives

Ressaisis d’hérésies plaintives

Être d’un moment, pense à sa vie irréfléchie

Champs amniotiques accélèrent l’envie frénétique

De frôler, de palper, l'égoïsme

Philistins, philistines, nos rires deviennent échos

Notre pas est lourd, sourd

Jugez de votre peau: le soleil, parait bien plus cruel

Nous fermons les yeux

(Merci à Laetitia pour cettes paroles)

Ідея...

Давайте роздягнемо наших ляльок

Наші ляльки та інші іграшки

Час для короткого вдиху

хто нас задовольняє

Рана!

Ці грандіозні, люті мавпи

Утворіть коло

У великих краплях

Я пила мамине молоко

Бачив гіркі дзвони

Розтопити, жахливий монополізувати

Наша епоха, як щира людина

Я ідеальна істота, сформована, приручена

Я не можу ходити чи пам’ятати, хто ти

Я більше не буду з тобою говорити, слова раптом розривають мене

Запах вбиває мене, а тиша моя

Убий мене, мовчки

Порожнеча сочиться, жасмин з наших піхв

Я так мало мріяв, так мало думав

Що моя голова повернута до небес

Я б попався на перламутрові очі, забруднившись

Зраджених будуть добре охороняти

Ми раби!

Кіста людини переміщується в світ матки

Попелясті некрози

Готуємо кожен рот до трупа

Кожен штам на рабів

Миттєві гості

Пожираний ревнивими елегіями

Відбитий жалібними єресями

Побудьте на мить, подумайте про його бездумне життя

Амніотичні поля прискорюють потяг

Пастися, відчувати, егоїзм

Філістери, міщани, наш сміх стає відлунням

Наш крок важкий, глухий

Судіть свою шкіру: сонце, здається, набагато жорстокіше

Закриваємо очі

(Дякую Laetitia за ці тексти)