Inanis Venter - Eths

Je cherche Maman

Chaque jour brise ma vie à jamais,

à trop y penser le vide écrase la raison,

Maman est labile, sale,

Corps inoccupé, je le hais, je le sais,

Je vomis la douleur d’absorber l’horreur d’accoucher la peur.

L’enfer en moi, immobile.

Enfant, tu es dans mon lit, sombre ma peur,

Entends-moi, je n’y arrive pas.

Celle qui crée, ne te reconnais pas encore.

Celle qui est, pourquoi n’a pas pu pleurer.

Dormez la porte est fermée.

Elle voudrait penser sans rien écouter.

Amer, le lait se perd,

Le sein avarié dans sa bouche écœurée.

Elle plonge et vient mourir au fond,

Elle habille une poupée, sans jamais regarder,

sans jamais abîmer, torturée.

L’enfer en moi, immobile.

Enfant, tu es dans mon lit, sombre ma peur,

Entends-moi, je n’y arrive pas.

Celle qui crée, ne te reconnais pas encore.

Celle qui est, pourquoi n’a pas pu pleurer.

Unilatérale, l’affliction est un parfait stigmate qui s’enivre d’humiliation.

La honte abuse peu à peu de nos corps.

Le secret inavouable et la pensée interdite.

La puissance est défectueuse quand les cris et les plaintes indiffèrent.

L’ange reçu étranger.

Dépourvue de geste, la mère-machine s’exécute parfois en caresses déchirées.

L’ange s’est détourné de la matrice.

Son cœur de fièvre émietté de ne savoir comment le toucher, comment le nourrir,

comment le saisir.

J’ai perdu la tête, je l’ai cassé sous mes pieds aujourd’hui.

J’ai perdu mes mains, je les ais coupées pour ne plus souffrir,

De trop te toucher, pour trop t’aimer si je te perds après.

[Inanis = latin1.

Sans rien, dépourvu de tout (with nothing).

2. Vide (empty)

Venter = latin 1. ventre, estomac (stomach).

2. utérus (uterus, womb)]

Я шукаю маму

Кожен день ламає моє життя назавжди,

Думка про це занадто велика порожнеча ламає розум,

Мама лабільна, брудна,

Незайняте тіло, я ненавиджу це, я знаю це,

Мене блює біль від поглинання жаху народження страху.

Пекло всередині мене все ще.

Дитино, ти в моєму ліжку, заглуши мій страх,

Послухай мене, я не можу.

Та, що творить, ще не впізнає тебе.

Та, яка є, чому вона не могла заплакати.

Спати двері закриті.

Вона хотіла б думати, нічого не слухаючи.

Гірке, молоко пропало,

Гнилі груди в її огидному роті.

Вона пірнає і приходить померти на дні,

Вона одягає ляльку, ніколи не дивлячись,

ніколи не пошкодивши, закатували.

Пекло всередині мене все ще.

Дитино, ти в моєму ліжку, заглуши мій страх,

Послухай мене, я не можу.

Та, що творить, ще не впізнає тебе.

Та, яка є, чому вона не могла заплакати.

Одностороннє страждання є ідеальним клеймом, що п’янить приниженням.

Сором повільно зловживає нашим тілом.

Незгаданий секрет і заборонена думка.

Сила неповноцінна, коли крики і крики байдужі.

Ангел прийняв як чужинця.

Позбавлена ​​жестів, мати-машина іноді виконує рвані ласки.

Ангел відвернувся від Матриці.

Її гарячкове серце розбилося від того, що не знала, як його торкатися, як його годувати,

як його ввести.

Я з’їхав з глузду, зламав його сьогодні під ногами.

Я втратив руки, я відрізав їх, щоб мені більше не було боляче,

Надто сильно до тебе торкатися, занадто сильно любити, якщо я втрачу тебе потім.

[Інаніс = лат.1.

Ні з чим, позбавлений всього (ні з чим).

2. Порожній

Venter = лат. 1. живіт, живіт (шлунок).

2. матка (матка, матка)]