Chapter IX - Estatic Fear

The Dawn arose, the slumbers shadows have passed

The autumnal grace which so kindly has cast

It’s sombre yet gracious delight on my grief

Enshrouded and lulled by the winters far deeper relief

As weary my days will grow from leisure apart

I shall wait for your powers renewed

I pray to whatever there be

«Let be my heard by your tenderness again imbued.»

Cura a die renovato cedit

Dolor et laetitia conjungtus est

Delightful shade was all that I dared hope for

Thy silent charm alone remains to adore

Зоря встала, сплячі тіні минули

Осіння благодать, яку так ласкаво кинула

Це похмура, але милосердна насолода від мого горя

Охоплений і заколисований зимою набагато глибший рельєф

Як втомлені, мої дні будуть зростати від дозвілля

Я буду чекати на відновлення ваших повноважень

Я молюся за все, що б там не було

«Нехай мене знову почує твоя ніжність».

Cura a die renovato cedit

Dolor et laetitia conjungtus est

Чудовий відтінок — це все, на що я смів сподіватися

Лише твоє мовчазне чарівність залишається поклонятися