Tote Heldensagen - Equilibrium

Wenn die Nacht den Schleier niedersenkt

Auf Felder, Wald und Tal

Erheben sich die Schatten

Aus den Gräbern grau und fahl!

Und so zieh ich meine Kreise

Ehre die Ahnen auf meine Weise!

Heb den Blick und lass ihn schweifen

Ihr traurig Schicksal zu begreifen!

Was in alten Tagen drängt es in mir euch zu fragen

Was da ward mit euch geschehen, eurer Freid und eurem Leid?

Ist der Ruf der Sagen die heut euer Leid beklagen

Nichts als törichtes Gerede aus der längst vergessenen Zeit?

Hörst du ihre Rufe hallen

Wie sie durch die Wälder schallen?

Laut und klar, sie dringen noch bis heute an mein Ohr!

Ihre Fahnen stolz erhoben

Zucken wild wie Flammenlohen

Feurig wild am Horizont mit ungeahnter Kraft!

Sturm sie werden raufbeschwören

Alte Bräuche stolz bewehren

Gegen das Verderben dem ihr Dasein fällt anheim…

Dumpfes Krachen aus der Ferne

Wenn schwarzer Qualm zieht über das Heer!

Heute zieh ich meine Kreise

Sehe schwach im Fackelschein

Welch Menschenwerk hier niederging

Vor ach so langer Zeit!

Über Felder, durch die Weiden

Tosend ihre Heere reiten

Zürnen ihren Feinden

Oh sie zürnen dem Verrat!

Rot tropft es von schartig' Schwertern

Die der Falschheit Reuhe lehrten

Auf den Boden, auf den Fels, auf Tyr geweihtes Land!

Durch die schwarzen Jahre zogen tote Heeresscharen

Über schwarzverkohlte Erde hin!

Der Menschen Lied, verklungen, vergessen im Antlitz des Krieges

Ja die Melodie…

Tief in grauen Wäldern jedoch fand ich sie verborgen noch

Sie wisperten ganz still und leise mir so auf vertraute Weise

Jenes Lied ich dort vernommen wähnt im Krieg ich umgekommen

Was sangen sie?

Die Melodie!

Am Horizont ein Streifen

So hell und klar

Er kam um sie zu leiten auf immerdar

Am Horizont ein Streifen

So hell und klar

Er kam uns zu begleiten auf immerdar

Schlag ich meine Augen nieder, sehe ich ihre Heere wieder

Wie sie aus den Wäldern kamen

Ihre Heimat wieder nahmen!

Und so zieh ich meine Kreise, ehre die Ahnen auf meine Weise

Senke tief mein Haupt hernieder

Lausch dem Klang der alten Lieder!

Коли ніч опускає пелену

На полях, лісі та долині

Тіні піднімаються

З могил сиві й бліді!

І так я малюю свої кола

Шануй предків мій шлях!

Подивіться вгору і дайте йому блукати

Щоб зрозуміти їхню сумну долю!

Що в старі часи спонукало мене запитати у вас

Що сталося з вами, вашою свободою і вашими стражданнями?

Це заклик саг, які оплакують ваші страждання сьогодні

Нічого, крім дурних розмов із давно забутих часів?

Ви чуєте їхні дзвінки?

Як вони дзвонять лісом?

Голосно й чітко вони доходять до моїх вух донині!

Гордо піднято їхні прапори

Дико смикатися, як полум'я

Вогняний дикий на горизонті з невигаданою силою!

Бурю вони викличуть

Гордо захищаючи старі звичаї

Проти руїни, до якої припадає їхнє існування...

Здалеку приглушений тріск

Коли чорний дим накриває військо!

Сьогодні я малюю свої кола

Слабо видно в світлі смолоскипів

Яка людська праця впала сюди

Ой, як давно!

Над полями, через пасовища

Ревучі їздять свої війська

гніваються на своїх ворогів

О, вони гніваються на зраду!

Від зазубрених мечів капає червоний

Хто вчив покаяння до брехні

На землю, на скелю, на землю святу Тиру!

Крізь чорні роки йшли мертві армії

По почорнілій землі!

Згасла народна пісня, забута перед війною

Так, мелодія...

Але глибоко в сірих лісах я все ще знайшов їх захованими

Вони шепотіли мені дуже тихо і так знайомо

Ту пісню я там почув, думав, що загинув на війні

Що вони співали?

Мелодія!

Смуга на горизонті

Так яскраво і ясно

Він прийшов вести їх назавжди

Смуга на горизонті

Так яскраво і ясно

Він прийшов супроводжувати нас назавжди

Якщо я опускаю очі, я знову бачу їхні війська

Як вони вийшли з лісу

знову взяли батьківщину!

І так я малюю свої кола, шаную предків по-своєму

Опусти мою голову низько

Послухайте звучання старих пісень!