Thy Passionate Despair - Enthral

And I wonder

Through bleeding eyes I stare and behold

Paralysed of those that carry the burden

Of Her on their tired backs…

(As I weep…)

Broken and wounded by the love they held so high

When their realms were still proud and mighty

Banners held high against a blackened sky

In blasphemy they dance in front of my eyes

No love will ever dwell within the torn shape that is me…

Hark!

A pitiful beggar before thee I stand

My sorrow I can no longer hide within my eyes

Deep and dark are the ways to my scorned heart

But unchain me, and I will be yours forevermore…

Let me dream

Breed on my misery

Art thou the answer to my depressions

And my sense of growing misantropy?

Let me bathe in the crystal lakes of your tears

For they shine O’so beautiful…

Yet still gleaming of sorrow they are…

O’how I long for these realms where I (once again)

Can be equal among kings…

My body once gifted with such tender and beautiful youth

Now painted with the grim colours of death

«Waste-Dweller Why do you spin your spell?»

Open me…

Kiss me…

And drink from my scars

Embrace me eternally…

І я дивуюся

Крізь кровоточиві очі я дивлюсь і бачу

Паралізовані тих, хто несе тягар

ЇЇ на їхніх стомлених спинах…

(Як я плачу...)

Розбиті та поранені коханням, яке вони так високо любили

Коли їхні царства були ще горді й могутні

Високо підняті банери на фоні чорного неба

У блюзнірстві вони танцюють перед моїми очами

Жодне кохання ніколи не буде жити в розірваній формі, якою є я…

слухай!

Стою жалюгідним жебраком перед тобою

Свій смуток я більше не можу ховати в очах

Глибокі й темні шляхи до мого зневаженого серця

Але розв’яжи мене, і я буду твоїм назавжди…

Дозволь мені помріяти

Розмножуйтеся на моїй біді

Ти відповідь на мої депресії

А моє відчуття зростаючої мізантропії?

Дозволь мені скупатися в кришталевих озерах твоїх сліз

Бо вони так гарно сяють...

Але вони все ще сяють скорботою…

О, як я сумую за цими царствами, де я (знову)

Може бути рівним між королями…

Моє тіло колись обдарувало такою ніжною та прекрасною молодістю

Тепер пофарбований у похмурі кольори смерті

«Мешканець пустощів. Чому ви обертаєте своє заклинання?»

Відкрий мені…

Поцілуй мене…

І пити з моїх шрамів

Обійми мене вічно…