Enchanted By the Serpent Spell - Enthral

Enchanted by the serpent spell that is casting murky spectres

To glide slowly across the shimmering crystal lake

Once created of a young man’s sorrow

The sadness in his tears…

Scorned is the heart of a man who murders with passion to

Satisfy his lust macabre

He devours the pure untouched flesh of innocence

While wetting the ground with his scarlet tears

A living monument of his bloody art…

An artist of deadly creations

Extinction of Man has yet to come

So passive and proud to hear the screams of everlasting torment

Emotions cold and dead as stone

He is licking the burning scars he has created

As if they were his masterpiece

He sips to the blood as if it was wine of finest age…

The sense of ungodly presence grows stronger for each night

That lays its cold veil upon his mind

A visual spectre of Man’s creation…

Caressed now is my lifeless face

So that I may cut the strings of life forever

Embrace the beauty of my sorrow

With this weeping hands of your

The strength of your anger

Makes distant memories come clawing back

A face of horror identical to mine…

A tortured individual poisoned by its surroundings

Ridden by guilt for acts I have not even committed

The moaning masses will hunt me forever till' the day I die…

Now I feel it’s closing in…

Зачарований заклинанням змія, яке викидає темні привиди

Щоб повільно ковзати по мерехтливому кришталевому озеру

Одного разу створений зі смутку юнака

Смуток у його сльозах…

Зневажене серце людини, яка вбиває з пристрастю

Задовольнити свою жахливу жахливість

Він пожирає чисту недоторкану плоть невинності

Змочуючи землю своїми червоними сльозами

Живий пам’ятник його кривавого мистецтва…

Художник смертоносних творінь

Вимирання людини ще попереду

Такий пасивний і гордий, що чує крики вічних мук

Емоції холодні й мертві, як камінь

Він злизує пекучі шрами, які він створив

Ніби вони були його шедевром

Він сьорбає до крові, наче це вино найкращої витримки…

Відчуття безбожної присутності стає сильнішим з кожною ніччю

Це кладе свою холодну завісу на його розум

Візуальний привид творіння людини…

Пестить зараз моє бездиханне обличчя

Щоб я назавжди обірвав струни життя

Прийми красу моєї печалі

З твоїми заплаканими руками

Сила твого гніву

Повертає далекі спогади

Обличчя жаху, ідентичне моєму…

Замучена особина, отруєна своїм оточенням

Охоплений почуттям провини за вчинки, яких я навіть не робив

Стогнучі маси полюватимуть на мене вічно до дня, коли я помру…

Тепер я відчуваю, що це наближається до…