Синяя вечность - EMIN

Море вернулось говором чаек,

Песней прибоя рассвет пробудив.

Сердце, как друга - море встречает.

Сердце, как песня - летит из груди.

О, море, море, преданным скалам

Ты ненадолго подаришь прибой.

Море, возьми меня в дальние дали

Парусом алым вместе с собой.

Грустные звезды в поисках ласки

Сквозь синюю Вечность летят до Земли.

Море навстречу в детские сказки

На синих ладонях несет корабли.

О, море, море, преданным скалам

Ты ненадолго подаришь прибой.

Море, возьми меня в дальние дали

Парусом алым вместе с собой!

С собой!

О, море, море, преданным скалам

Ты ненадолго подаришь прибой...

Море, возьми меня в дальние дали

Парусом алым вместе с собой!

С собой!

С собой!

Возьми с собой!

Море повернулося гомоном чайок,

Піснею прибою світанок пробудивши.

Серце, як друга – море зустрічає.

Серце, як пісня – летить із грудей.

О, море, море, відданим скелям

Ти ненадовго подаруєш прибій.

Море, візьми мене в далекі дали

Вітрилом червоним разом із собою.

Сумні зірки у пошуках ласки

Крізь синю Вічність летять до Землі.

Море назустріч у дитячі казки

На синіх долонях несе кораблі.

О, море, море, відданим скелям

Ти ненадовго подаруєш прибій.

Море, візьми мене в далекі дали

Вітрилом червоним разом із собою!

З собою!

О, море, море, відданим скелям

Ти ненадовго подаруєш прибій...

Море, візьми мене в далекі дали

Вітрилом червоним разом із собою!

З собою!

З собою!

Візьми з собою!