31.12 - EMIN

Встречи случайные

Тайные, явные

Словно два острова

Необитаемых

Необитаемых.

Вроде случайно

И так неожиданно

Мы оказались

За гранью реального

И нереального.

Не беда

Что замерзли кончики пальцев

Ведь даже самый холодный февраль

Нас уже не заставит расстаться.

Хочу еще с тобой сто раз

С календаря сорвать 31.12.

А все вокруг белым-бело

И крыши снегом занесло

Но нам с тобой сейчас тепло

И сердце словно замерло

И купидон смутился за окном.

А вокруг белым-бело

И все, что было, то прошло

И мы вдвоем, и нам тепло

И время словно замерло

Хочу, чтоб не кончалось никогда

Твоих объятий волшебство.

В медленном танце

Снежинок венчания

Знаю, что сбудутся

Наши желания

Наши желания.

Капали, капали

Слезы хрустальные

Хватит – наплакались

Время не счастью ли?

Время ли не любви?

Не беда

Что замерзли кончики пальцев

Ведь даже самый холодный февраль

Нас уже не заставит расстаться.

Хочу еще с тобой сто раз

С календаря сорвать 31.12.

А все вокруг белым-бело

И крыши снегом занесло

Но нам с тобой сейчас тепло

И сердце словно замерло

И купидон смутился за окном.

А вокруг белым-бело

И все, что было, то прошло

И мы вдвоем, и нам тепло

И время словно замерло

Хочу, чтоб не кончалось никогда

Твоих объятий волшебство.

Зустрічі випадкові

Таємні, явні

Немов два острови

Безлюдних

Безлюдних.

Начебто випадково

І так несподівано

Ми опинилися

За межею реального

І нереального.

Не біда

Що стали кінчики пальців

Адже навіть найхолодніший лютий

Нас уже не змусить розлучитися.

Хочу ще з тобою сто разів

Із календаря зірвати 31.12.

А все довкола білим-біло

І дахи снігом занесло

Але нам із тобою зараз тепло

І серце наче завмерло

І купідон зніяковів за вікном.

А довкола білим-біло

І все, що було, пройшло

І ми вдвох, і нам тепло

І час ніби завмер

Хочу, щоб не закінчувалося ніколи

Твоїх обіймів чари.

У повільному танці

Сніжинок вінчання

Знаю, що збудуться

Наші бажання

Наші бажання.

Капали, капалі

Сльози кришталеві

Досить – наплакалися

Чи не щастя часу?

Чи час не кохання?

Не біда

Що стали кінчики пальців

Адже навіть найхолодніший лютий

Нас уже не змусить розлучитися.

Хочу ще з тобою сто разів

Із календаря зірвати 31.12.

А все довкола білим-біло

І дахи снігом занесло

Але нам із тобою зараз тепло

І серце наче завмерло

І купідон зніяковів за вікном.

А довкола білим-біло

І все, що було, пройшло

І ми вдвох, і нам тепло

І час ніби завмер

Хочу, щоб не закінчувалося ніколи

Твоїх обіймів чари.