What Would Don Juan Say? - Eleventh He Reaches London

As much as it hurts to taint this stereo with complaints but hear me out

Although you’ve heard it all before, yeah you’ve heard this all before

Oh shit, misdirection on a tangent played out I know

Oh shit, misdirection

And we’ll keep doing it as much as it hurts

Oh the symptoms are coming back on sad old me

And the sisters keep coming back to sad old me

Well here’s a tale about a boy who’s six foot four and far from a man

He burdens himself with the retribution he never received

So to make it up he fights on behalf of the girls who helped him believe that

he’s still alright to love

They will say to him most casually, «we don’t need your help»

Well of course you don’t but I need someone to fight for as well

We are walking on sunshine!

To be blessed with the fortunate trouble free existence we lead

We are walking on sunshine!

But we’ll kick that gift horse right in the mouth

Well I’ve lied and cried to ask…

Do skeletons eat their bones?

No!

Do we stop after emphatic defeat?

No!

What would Don Juan say?

No!

Then why are we killing ourselves to love?

We built a ship, a ship to sink

Submerged in abyss of hopeless hearts

We can’t drown now, we can’t drown now

Elevate me!

Implode me!

So say farewell to the morning light that once shone brightly upon the romantics

Good morning, good night to the good fight for harmony

That impossible step to escape this infinity

So say farewell to the morning light that once shone brightly upon the romantics

Good morning, good night to the brilliant horizon

A flicker in the flame, of the cruelest infinity

Наскільки боляче забруднити цю стереосистему скаргами, але вислухайте мене

Хоча ви все це чули раніше, так, ви все це чули раніше

Чорт, я знаю, що помилкове спрямування на тангенс зіграло

Чорт, неправильний напрямок

І ми продовжуватимемо це так наскільки не боляче

О, симптоми повертаються до сумного старого мене

А сестри постійно повертаються до сумного старого мене

Ну, ось розповідь про хлопчика, який ростом шість футів чотири і далекий від чоловіка

Він обтяжує себе відплатою, яку ніколи не отримував

Тож щоб виправитися він бореться від імені дівчат, які допомогли йому повірити, що

його все ще можна любити

Вони скажуть йому найнеобхідніше: «Нам не потрібна ваша допомога»

Звісно, ​​ні, але мені також потрібен хтось, за кого можна боротися

Ми гуляємо по сонце!

Щоб бути благословенним щасливим безпроблемним існуванням, яке ми ведемо

Ми гуляємо по сонце!

Але ми дамо цього подарованого коня прямо в рот

Ну, я брехав і плакав, щоб запитати…

Чи їдять скелети свої кістки?

Ні!

Чи зупиняємося ми після категоричної поразки?

Ні!

Що сказав би Дон Жуан?

Ні!

Тоді чому ми вбиваємо себе, щоб любити?

Ми побудували корабель, корабель, щоб тонути

Занурений у безодню безнадійних сердець

Ми не можемо втонути зараз, ми не можемо втопитися зараз

Піднеси мене!

Вдарити мене!

Тож попрощайтеся з ранковим світлом, яке колись яскраво осяяло романтиків

Доброго ранку, доброї ночі до доброї боротьби за злагоду

Цей неможливий крок, щоб уникнути цієї нескінченності

Тож попрощайтеся з ранковим світлом, яке колись яскраво осяяло романтиків

Доброго ранку, доброї ночі до блискучого горизонту

Миготіння в полум’ї найжорстокішої нескінченності