Есенин - Елена Ваенга

Задымился вечер, дремлет кот на брусе,

Кто-то помолился: «Господи Исусе»;

Кто-то помолился: «Господи Исусе».

Полыхают зори, курятся туманы,

Над резным окошком занавес багряный;

Над резным окошком занавес багряный.

Вьются паутины с золотой повети.

Где-то мышь скребется в затворенной клети;

Где-то мышь скребется в затворенной клети…

У лесной поляны — в свяслах копны хлеба,

Ели, словно копья, уперлися в небо;

Ели, словно копья, уперлися в небо.

Закадили дымом под росою рощи…

В сердце почивают тишина и мощи;

В сердце почивают тишина и мощи.

Задимився вечір, дрімає кіт на брусі,

Хтось помолився: «Господи Ісусе»;

Хтось помолився: «Господи Ісусе».

Палають зорі, куряться тумани,

Над різьбленим віконцем завіса багряна;

Над різьбленим віконцем завіса багряна.

В'ються павутиння із золотою повіткою.

Десь миша шкребеться в замкненій кліті;

Десь миша шкребеться в замкненій кліті.

У лісової галявини в зв'яслах копиці хліба,

Їли, наче списи, уперлися в небо;

Їли, немов списи, уперлися в небо.

Закадили димом під росою гаю.

У серці спочивають тиша і сили;

У серці спочивають тиша і сили.