Оловянное сердце - Елена Ваенга

Я стала такой красивой,

а ты молодой, да ловкий.

Я тебя на ночь украла,

как карманная воровка.

Мы с тобой сгорим невольно…

ну и что, что молодая.

Много раз мне было больно,

но я наперёд всё знаю.

Ну ты же обещал быть рядом,

чтобы ни случилось…

Я так не хотела плакать,

да вот, не получилось.

Мы с тобой украли счастье

ночкой окаянной,

А на утро стало

сердце оловянным!

У коня воруют волю

удила, да хомут.

А мне без тебя не надо воли,

без тебя я головою в омут.

У твоего коня гнедого

звенят золоты подковы,

Но разобьются твои кони,

ты же ведь нарушил слово.

Ну ты же обещал быть рядом,

чтобы ни случилось…

Я так не хотела плакать,

да вот, не получилось.

Мы с тобой украли счастье

ночкой окаянной,

А на утро стало

сердце оловянным!

А той окоянной ночью…

Ох, надо бы, да не забыла

Ну что же ты от меня хочешь,

у меня нет больше силы.

А кто старое помянет,

а тому не видать век воли,

Жизнь, она ведь словно сцена,

а ты просто перепутал роли!

Ну ты же обещал быть рядом,

чтобы ни случилось…

Я так не хотела плакать,

да вот, не получилось.

Мы с тобой украли счастье

ночкой окаянной,

А на утро стало

сердце оловянным!

Я стала такою гарною,

а ти молодий, так спритний.

Я тебе на ніч вкрала,

як кишенькова злодійка.

Ми з тобою згоримо мимоволі…

ну і що, що молода.

Багато разів мені було боляче,

але я наперед все знаю.

Ну ти ж обіцяв бути поруч,

що б не сталося…

Я так не хотіла плакати,

так, ось, не вийшло.

Ми з тобою вкрали щастя

вночі окаянної,

А на ранок стало

серце олов'яне!

У коня крадуть волю

вудила, так хомут.

А мені без тебе не треба волі,

без тебе я головою в вир.

У твого коня гнідого

дзвеніть золоті підкови,

Але розіб'ються твої коні,

ти ж ведь порушив слово.

Ну ти ж обіцяв бути поруч,

що б не сталося…

Я так не хотіла плакати,

так, ось, не вийшло.

Ми з тобою вкрали щастя

вночі окаянної,

А на ранок стало

серце олов'яне!

А тієї окоянної ночі ...

Ох, треба би, так не забула

Ну що що ти від мене хочеш,

у мене немає більше сили.

А хто старе згадає,

а тому не бачити вік волі,

Життя, воно ж ніби сцена,

а ти просто переплутав ролі!

Ну ти ж обіцяв бути поруч,

що б не сталося…

Я так не хотіла плакати,

так, ось, не вийшло.

Ми з тобою вкрали щастя

вночі окаянної,

А на ранок стало

серце олов'яне!