Psy z lasu śpiewającego - Eldo

Łazi za nami, gapi się głęboko w oczy

Ciągnie nas za nogawki, skamle, błaga i prosi

Nie odpędzisz, bo nie masz serca, lecz też dobrze wiemy

Że nie możemy go nakarmić, chociaż bardzo tego chcemy

Nocą chce kąsać i gryźć dusze

Rankiem się przymila i wyjada z nas emocje nieposłuszne

Budzi iluzje, kładzie na wzrok ciemne kurtyny

Utkane z marzeń, waruje wiernie, kiedy śpimy

I tak ciągle, czasami chcielibyśmy wziąć kij

I przegonić, bo on nam szykuje trzy rozbiory

Knuje i broi, gotów dokonać czwartego

I będzie bezwzględny, nie poczeka nawet do siedemnastego

Taka słabość, on ją wykorzysta

Wielki niepokój, który ciągle mieszka w naszych myślach

I niesie ból, wstyd i brak nadziei

Ale robi to dla nas, mówi, że tak potrzebujemy

Snuje się za nami jeden zbój

Chce kierować dniem i zakrada się do naszych snów

Jest za każdym rogiem, ten wieczny świadek

Zabiera rozum, ciągle psuje równowagę

Nie pamiętam, kiedy go spotkałem pierwszy raz

Ale w walkmanie na bank rapował Tede i Numer Raz

I może nawet była to sobota wtedy

Doprowadził mnie do biedy, do dziś jestem w kłopotach

Mówią - akceptacja to cnota, ja chcę być ten «the sad»

Bo on już czeka i chce przeprowadzić desant

I bye, bye rozsądku, motyl w żołądku

Ja mam stado szerszeni, baterie dział prosto z frontu

Nieopatrznie daliśmy mu naszą uwagę

Dał nam śmiertelną powagę, mieliśmy to za zabawę

Braliśmy garściami i noc czy dzień był

Goniliśmy chmury, strząsaliśmy z ciał gwiezdny pył

Odpowiedzialność gdzieś spała sobie w kącie

Nieważne, bo kto o niej myśli przy wolnej sobocie?

Pijani szczęściem, patrzyliśmy jak czas biegnie

Skutki?

Nieważne!

Wyjaśnienia?

Niepotrzebne!

I nagle otwieramy ministerstwo wojny

A on stoi tu bezczelny i dziwnie spokojny

I gdziekolwiek, w zakamarki świata chcę mu uciec

Wychodzi zza rogu, a rozum zamienia się w próżnię

Znowu, kolejny raz nie rozumiem celu

Ni przyczyny, łyk rycyny w łóżku, w kolejnym hotelu

Wiem, że rano będzie drań czekał pod drzwiami

Cholerna iluzja, która snuje się za nami

Dzień w dzień…

Він йде за нами, вдивляється глибоко в очі

Він тягне нас за ноги, скиглить, благає і благає

Не проженеш, бо не маєш серця, але ми теж добре знаємо

Що ми не можемо його нагодувати, хоча хочемо

Вночі він хоче кусати і кусати душі

Вранці він умовляв і неслухняні емоції з’їли з нас

Пробуджує ілюзії, ставить темні фіранки на очі

Виткана зі снів, вона вірно плаче, поки ми спимо

І так далі й далі, іноді нам хочеться взяти палицю

І прогани нас, бо він нам три перегородки готує

Він стукає і захищається, готовий зробити четвертий

А він буде нещадний, навіть до п’ятої не дочекається

Така слабкість, він нею скористається

Велика тривога, яка досі живе в наших думках

І це приносить біль, сором і безвихідь

Але він це робить для нас, каже, що нам так потрібно

За нами один розбійник

Він хоче пробігти день і пробирається в наші мрії

Він за кожним рогом, той вічний свідок

Це забирає ваш розум, постійно руйнує вашу рівновагу

Я не пам’ятаю, коли я його вперше зустрів

Але в Bank Walkman, Теде і Number Raz читали реп

І, можливо, тоді була навіть субота

Він довів мене до злиднів, і до сьогодні я в біді

Кажуть - прийняття - це чеснота, я хочу бути таким "сумним"

Тому що він чекає і хоче здійснити посадку

А в животі був, до побачення, метелик

У мене стадо шершнів, батареї гармат прямо з фронту

Ми ненавмисно звернули на нього свою увагу

Він дав нам смертельну серйозність, ми розважалися

Ми взяли пригорщами, і була ніч чи день

Ми ганяли хмари, струшували пил зі своїх тіл

Десь у кутку спала відповідальність

Неважливо, бо хто про це думає у вільну суботу?

П’яні від щастя ми дивилися, як минає час

Наслідки?

Не важливо!

Пояснює?

Непотрібні!

І раптом відкриваємо Військове міністерство

А він тут стоїть нахабно і дивно спокійно

І куди б не було, в куточки світу, я хочу втекти від нього

Це заходить за рогом, і розум перетворюється на порожнечу

Знову ж таки, я знову не розумію мети

Без причини, ковток рицину в ліжку в іншому готелі

Я знаю, що сволота вранці буде чекати біля дверей

Проклята ілюзія, яка слідує за нами

День за днем…