Jedwabny szlak - Eldo

Słońce, śnieg, gradobicie, uśmiech wita się z porankiem

Gdzieś na jedwabnym szlaku piję pierwszą kawy szklankę

Przeciągam się jak kot, Kaukaz za plecami

Składam namiot, ruszam tropem szczytów lśniących w oddali

To mnie ocali od obojętności, nie wiem

Gdy byłem mały chciałem spełnić siebie

Obrazki w książce, Pan Halik na jedynce

Rajd Paryż-Dakar po lesie z kumplem na motorynce

Dziś czysty KLM lub hanska Lufthansa

Lub trzecia klasa, a za oknem świat we wszystkich barwach

Suszona ryba na gazecie — śniadanie mistrzów

Ale nie problem spędzić dzień o suchym pysku

Nie problem być sam, przywykłem;

być tam?

— przywilej

Więc zamiast smutku, uspokaja dystans

Poza tym San Salvador czuwa, kiedy usnę

Tak mija moja podróż, co kosztuje jeden uśmiech

Fajnie jest spełniać marzenia

Oglądać świat bezpośrednio, nie z tylniego siedzenia

Każdy dzień zaczynać od zera

Ja — moje podróże Guliwera

Światła Jokohamy dzisiaj mówią mi «dobranoc»

Czasem jak w fantazji, nie wiesz, co stanie się rano

W jakim oceanie koić podróż będzie ciało

Jakby kino wciąż puszczało zbyt piękne nagranie

Paszport, plecak, proste zasady

Zabrać stamtąd wspomnienia i zostawić tylko ślady

Dziwić się swobodnie można, warto nawet

Jeśli jeszcze masz serce, a nie wysuszoną skałę

Biegnę dalej, szklane domy rosną w Baku

Potem Erywań - smutne miasto w cieniu Araratu

Pola herbaciane mijam, wymieniam myśli

Poznaję obcych ludzi, wkradam się w ich życiorysy

Kolekcjonuję ich historię, bacznie słucham

Obserwuję, uprawiam podróżniczą psychologię

Głównie na sobie, patrząc w oceanu pustkę

Tak mija moja podróż, co kosztuje jeden uśmiech

Tak kiedyś wymyśliłem, żyła jeszcze tutaj

Ta czerwona zaraza nie puszczała nas spod buta

Teraz masz leniu all inclusive

A my mieliśmy atlas i globus, i dziki uśmiech na buzi

Postawię stopę na krańcach tego globu (spróbuj)

Chociaż ostrzegam — nie wyleczysz się z nałogu

Zobacz każdy kontynent, ten do zwiedzenia w futrze

Chociaż drogi bilet, kiedyś zrobię to;

Amundsen

Mi buen Amigo, kolorowe La Boca

Pastelowy labirynt, z którego nie chcę się wycofać

I przemierzam te światy barwne

Na cmentarzu Recoleta, ostatnie tango śpiewa Carlos Gardel

Kłaniam się grzecznie, odchodzę w swoją stronę

Jutro statek, pociąg, samolot zabierze mnie w drogę

Ostatni spacer, noc, ulice puste

Tak mija moja podróż, co kosztuje jeden uśmiech

Сонце, сніг, град, посмішка зустрічає ранок

Десь на Шовковому шляху я випиваю свою першу склянку кави

Я тягнусь, як кіт, Кавказ за спиною

Складаю намет, іду по сліду вершин, що сяють вдалині

Це врятує мене від байдужості, не знаю

Коли я була маленькою, я хотіла реалізувати себе

Картинки в книзі, п. Галік на одній

Ралі Париж-Дакар у лісі з напарником на мотоциклі

Сьогодні чистий KLM або Hanska Lufthansa

Або третій клас, і навколишній світ у всіх його барвах

В'ялена риба на газеті - сніданок майстрів

Але провести день без сухості в роті не проблема

Бути на самоті не проблема, я звик до цього;

бути там?

- привілей

Тож замість печалі вона заспокоює дистанцію

Крім того, Сан-Сальвадор прокидається, коли я засинаю

Це моя подорож, яка коштує однієї посмішки

Здійснювати мрії – це весело

Дивіться на світ безпосередньо, а не з заднього сидіння

Починайте кожен день з нуля

Я - мій Гулівер подорожує

Вогні Йокогами говорять мені сьогодні на добраніч

Іноді це як фантазія, ти не знаєш, що буде вранці

В якому океані тіло заспокоїть подорож

Ніби в кіно все ще показували надто гарний запис

Паспорт, рюкзак, прості правила

Заберіть звідти спогади і залиште лише сліди

Ви можете вільно дивуватися, це навіть того варте

Якщо у вас ще є серце, а не висохла скеля

Я продовжую бігати, у Баку ростуть скляні будинки

Тоді Єреван - сумне місто в тіні Арарату

Проходжу повз чайні поля, обмінююсь думками

Я зустрічаю незнайомих людей, пробираюся в їхнє життя

Я збираю їхні історії і уважно слухаю

Спостерігаю, практикую психологію подорожей

Переважно одягнений, дивлячись на порожнечу океану

Це моя подорож, яка коштує однієї посмішки

Ось про що я колись думав, вона ще була тут жива

Ця червона чума не тримала нас з-під ніг

Тепер ти лінивий і все включено

А у нас був атлас і глобус, і дика посмішка на обличчі

Я ступлю на кінці цієї земної кулі (спробуй)

Хоча попереджаю – залежність не вилікуєш

Побачити кожен континент, який варто відвідати в хутрі

Хоч і дорогий квиток, але колись я це зроблю;

Амундсен

Mi buen Amigo, барвиста Ла Бока

Пастельний лабіринт, з якого не хочеться виходити

І я подорожую цими барвистими світами

На кладовищі Реколета Карлос Гардель співає останнє танго

Ввічливо вклоняюсь і йду своєю дорогою

Завтра мене в дорогу візьмуть корабель, потяг, літак

Остання прогулянка, ніч, вулиці порожні

Це моя подорож, яка коштує однієї посмішки