Дыши - Эльбрус Джанмирзоев

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши…

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши…

Дыши!

Все было так, будто бы написано Небом.

Я и ты — будто бы, рисунок мелом.

И, что сотрут — я в это уже не верил.

Но, всё же, на доске остались мокрым следом.

Разрушено все, к чему шли годами.

А помнишь, дни за закрытыми стенами,

В своей комнате бесконечными слезами —

До сих пор это вижу закрытыми глазами.

Рассказ о жизни нашей — Ад, правда — слаще.

И снова боли в сердце и ритм чаще.

Не покидайте меня мысли о том, что было —

Я помню: я любил и она любила.

Растерзайте душу мою, но ее не троньте!

Раздели меня на тысячи частей, Боже!

Останови в венах кровь мою, Ты же слышишь!

Но молю тебя, пускай она дальше дышет!

Припев:

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши.

Я уйду, но останусь в глубине души.

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши.

Дай послушать твой голос мёртвой глуши.

Остаток жизни этой я дышал лишь ею.

Кусочки боли моей делала она своею.

Я на колени стану!

Слышишь!

Перед Тобою!

Теперь, Боже — сделай ее боль моею болью.

Зачем не понимаю, свел Ты наши судьбы?

И, за что теперь Ты мучаешь наши души?

Ведь Ты же сам велел: не жить друг без друга.

Хотя бы объясни: за что нам эти муки?

Услышал голос, что сотрясло Небо и Землю.

Это ведь голос Господа, я не поверил.

Он сказал: ваша любовь — это лишь грешность.

Я накажу обоих: за ложь и неверность.

Разве для обмана связал Я — ваши мысли?

И недоверие вселил в ваши души.

Всевышний не вправе создавать плохое.

И такое — грех называть: «Любовью».

Ты обманул, когда должен был ей признаться.

Она ушла, когда должна была с тобой остаться.

Ты изменил с другой, и она с другим.

Я велел любить!

И шанс был всего один.

Я понял всё тогда, и вспомнил все поступки.

И понял, что мы сами заслужили эти муки.

Меня накажи, а ее не тронь!

Слышишь?

Пускай она живет!

Пускай дальше дышит!

Прошла минута ровно, она глаза открыла.

И в солнце мой облик ее ослепило.

Она заплакала в пустой глуши.

И на асфальте белым мелом слово: «Дыши».

Припев:

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши.

Я уйду, но останусь в глубине души.

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши.

Дай послушать твой голос мёртвой глуши.

Дыши!

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши…

Дыши, слышишь!

Умоляю, только дыши…

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай…

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай…

Дихай!

Все було так, ніби було написано Небом.

Я і ти — ніби би, малюнок крейдою.

І, що зітруть — я в це вже не вірив.

Але, все ж, на дошці залишилися мокрим слідом.

Зруйновано все, до чого йшли роками.

А пам'ятаєш, дні за закритими стінами,

У своїй кімнаті нескінченними сльозами

Досі це бачу заплющеними очима.

Розповідь про життя нашого — Пекло, правда — солодше.

І знову болі в серце і ритм частіше.

Не залишайте мене думки про те, що було—

Я пам'ятаю: я любив і вона любила.

Розшматуйте душу мою, але не чіпайте!

Розділи мене на тисячі частин, Боже!

Зупини в венах кров мою, Ти ж¸чуєш!

Але молю тебе, нехай вона далі дихає!

Приспів:

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай.

Я піду, але залишуся в глибині душі.

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай.

Дай послухати твій голос мертвої глушині.

Залишок життя цього дихав лише нею.

Шматочки мого болю робила вона своєю.

Я на коліна стану!

Чуєш!

Перед Тобою!

Тепер, Боже — зроби її болю моїм болем.

Навіщо не розумію, звів Ти наші долі?

І, за що тепер Ти мучить наші душі?

Адже Ти сам велів: не жити один без одного.

Хоч би поясни: за що нам ці муки?

Почув голос, що трясло Небо і Землю.

Це ж голос Господа, я не повірив.

Він сказав: ваша любов це лише грішність.

Я покараю обох: за брехню і невірність.

Хіба для обману зв'язав Я ваші думки?

І недовіру вселив у ваші душі.

Всевишній не має права створювати погане.

І таке — гріх називати: «Любов'ю».

Ти обдурив, коли повинен був їй зізнатися.

Вона пішла, коли мусила з тобою залишитися.

Ти змінив з іншою, і вона з іншим.

Я наказав любити!

І шанс був лише один.

Я зрозумів усе тоді, і згадав усі вчинки.

І зрозумів, що ми самі заслужили ці муки.

Мене покарай, а не чіпай!

Чуєш?

Нехай вона живе!

Нехай далі дихає!

Пройшла хвилина рівно, вона очі розплющила.

І в сонце мій образ її засліпило.

Вона заплакала в порожній глушині.

І на асфальті білою крейдою слово: «Дихай».

Приспів:

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай.

Я піду, але залишуся в глибині душі.

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай.

Дай послухати твій голос мертвої глушині.

Дихай!

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай…

Дихай, чуєш!

Благаю, тільки дихай…