Zurück In Die Kolonie - Eisregen

Ich kann nicht sterben, selbst meine Seele ist mutiert

Ich sehe meines Lebensrest, den Leib im Staub von Blut zerschmiert

Doch das Ende bleibt verwehrt, denn etwas hat mich auserwählt

Der Tod selbst schenkt mir seine Gunst, macht mich zu seinem Handwerkszeug

Er schickt mich in die Kolonie und sagt mir was zu tun sein wird

Wie Lazarus werd ich wiederkehren, und anführen der Kranken Heer

In einem Waldstück find ich ihn, dem Wirt der meiner Seele würdig

Ein starker Leib, krebsresistent, wird bald mein eigen Fleisch und Blut

Ich dringe ein in seinen Geist, ein kurzer Kampf, er unterliegt

Und wieder hebt sich meine Brust, mein neues Fleisch gen Osten zieht

Überall brennen die Feuer, der Leichenwiderschein erhellt die Nacht

Und die, in denen Leben schlummert, schließen sich an, dem neuen Weg

Schon bald wächst an das Heer an Zahl, vom Tod gezeichnet, vom Tod geführt

Der Weg bringt uns zu jenen Städten, wo schon die letzten Negativen warten

Bald fallen schreiend ihre Reihen, der Boden färbt sich dunkelrot

Einzig Blut und nackter Wahnsinn, Verkünder einer neuen Welt

Ich werd nicht ruhen, niemals rasten, bis auch der letzte Negative fällt

Lass sie meine Waffen kosten, dann erst ist der Plan erfüllt

12 Jahre sind seit dem vergangen, die Welt ist endlich Menschenleer

Nur mehr Leichen ihre Bewohner und auch die zerfallen als bald

Und so liegt es nun an mir, meine zweite Existenz neigt sich dem Ende

Ich knüpf mir selbst die letzte Schlinge, die meinen Nacken brechen wird

Und so liegt das nun an mir, meine zweite Existenz neigt sich dem Ende

Ich knüpf mir selbst die letzte Schlinge, die meinen Nacken brechen wird

Und so liegt das nun an mir, meine zweite Existenz neigt sich dem Ende

Ich knüpf mir selbst die letzte Schlinge, die meinen Nacken brechen wird

Я не можу померти, навіть моя душа мутувала

Я бачу рештки свого життя, тіло вкрите кров'яним пилом

Але кінець заперечується, бо щось вибрало мене

Сама смерть дарує мені свою прихильність, робить мене своїм знаряддям торгівлі

Він посилає мене в колонію і каже, що робити

Я повернуся, як Лазар, і поведу хворе військо

У клаптику лісу я знаходжу його, гідного господаря моєї душі

Сильне тіло, стійке до раку, скоро стане моєю власною плоттю і кров’ю

Я вхожу в його розум, короткий бій, він піддається

І знову мої груди піднімаються, моя нова плоть тягнеться на схід

Всюди горять вогні, відблиск трупів освітлює ніч

І ті, в кого життя дрімає, приєднуються до нового шляху

Незабаром армія збільшиться чисельно, ознаменована смертю, на чолі зі смертю

Шлях веде нас до тих міст, де вже чекають останні негативи

Незабаром їхні лави з криком падають, земля стає темно-червоною

Просто кров і суцільне божевілля, провісники нового світу

Я не відпочину, ніколи не відпочину, поки не впаде останній негатив

Нехай скуштують мою зброю, тільки тоді задумане здійсниться

З тих пір минуло 12 років, світ остаточно безлюдний

Тільки побільше трупів своїх мешканців і теж загниє як тільки

І так тепер від мене залежить, моє друге існування добігає кінця

Я зав’язую собі останню петлю, яка зламає мені шию

І так від мене залежить, моє друге існування добігає кінця

Я зав’язую собі останню петлю, яка зламає мені шию

І так від мене залежить, моє друге існування добігає кінця

Я зав’язую собі останню петлю, яка зламає мені шию