Eisenkreuzkrieger - Eisregen

Es ist so bitterkalt

Väterchen Frost sitzt mir im Nacken

irgendwo vor Stalingrad in einer Hölle

aus Eis und Schnee- meine Einheit ist gefallen

im Sperrfeuer von gestern Nacht

nur der Franz ist mir geblieben

Wir sind die letzten von 112

ich habe einen neuen Feind

es ist der Hunger in seiner ganzen Pracht

er frisst sich langsam durch den Leib- bestimmt mein Handeln

Ganz allein, Nachts lässt er mich nicht schlafen

wenn der Ostwind meinen Atem stielt

doch schließe ich die müden Augen

sehe ich das einzige was mich am Leben hält:

Dort wo meine Wiege stand

da ist mein Heimatland

das Reihenhaus mit Schrebergarten

wo meine Frau und Kinder warten

Hier wo die Eisenkreuze sprießen

Werd ich heiß mein Blut vergießen

Wo ich statt Ehre Wahnsinn fand

Werd fallen hier im Feindesland

Heut Nacht kam ich dem Franz ganz nah

viel näher als ihm Recht sein konnte

erst habe ich mich an ihm gewärmt

dann ruckzuck seine Kehle durchgetrennt

dann treibt Irrsinn durch off’ne Türen

ich trank im Wahn sein heißes Blut

und frass gierig das zähe Fleisch

dreimal hab ich gekotzt bis es in mir blieb

Franz war nun mein Proviant

er ist mein treuer Kamerad

doch was sagt das über mich?

bin ich kein guter Wachsoldat?

als ich heut früh dem Schlaf entfloh

da stand ein Russe über mir

er lachte, schoss mir in den Kopf

und so endet mein Krieg hier

Wo sein Herz in Flammen stand

So weit entfernt vom Heimatland

dort zwischen tausend anderen Toten

fror sein Leib auf kaltem Boden

Wo ihn der Tod im Schneesturm fand

verschwand sein Leib im Feindesland

und eine Frau wird ewig warten

auf die Heimkehr ihres Ehegatten

Wo sein Herz in Flammen stand

So weit entfernt vom Heimatland

dort zwischen tausend anderen Toten

fror sein Leib auf kaltem Boden

Wo sein Herz in Flammen stand

Так гірко холодно

Дід Мороз дихає мені в шию

десь перед Сталінградом у пеклі

льоду та снігу - моя одиниця впала

у вчорашньому вогнищі

мені залишився тільки Франц

Ми останні з 112

у мене новий ворог

це голод у всій його красі

воно повільно проїдає свій шлях по тілу - визначає мої дії

Зовсім одна, вночі він не дає мені спати

коли східний вітер краде мій подих

але я закриваю втомлені очі

Я бачу єдине, що тримає мене в живих:

Там, де стояла моя колиска

там моя батьківщина

терасовий будинок з присадибним садом

де чекають моя дружина та діти

Ось де проростають залізні хрести

Я гарячий проливати свою кров

Де замість честі я знайшов божевілля

Ми впадемо тут, на території ворога

Минулої ночі я дуже зблизився з Францом

набагато ближче, ніж він міг бути правим

спочатку я зігрівся проти нього

потім миттєво перерізав йому горло

тоді божевілля проїжджає через відкриті двері

Я в божевіллі пив його гарячу кров

і жадібно з'їв жорстке м'ясо

Я тричі скинув, перш ніж це залишилося в мені

Франц був тепер моїм припасом

він мій вірний товариш

але що це говорить про мене?

хіба я не хороший охоронець?

як я втік від сну сьогодні вранці

наді мною стояв росіянин

він засміявся, вистрілив мені в голову

і ось моя війна закінчується тут

Де його серце палало

Так далеко від батьківщини

там серед тисячі інших загиблих

його тіло завмерло на холодній землі

Де смерть знайшла його в сніговій бурі

його тіло зникло у ворожій землі

а жінка буде чекати вічно

за повернення чоловіка

Де його серце палало

Так далеко від батьківщини

там серед тисячі інших загиблих

його тіло завмерло на холодній землі

Де його серце палало