Auf ewig Ostfront - Eisregen

Glaube mir, ich kenn den Tod,

seit Wochen ist er mir ein Bruder.

Leite eiskalt meine Hand,

führt mich hindurch der Russen Land.

Gestern erst war er ganz nah,

ich spürte seinen feuchten Hauch

als ich des Feindes Blut vergoss

bis es aus tausend Wunden floss.

Ich schlief allein, in dieser Nacht,

denn alle sind von mir gegangen.

Ob Freund, ob Feind, alle tot,

Blut glänzt fahl im Abendrot.

Ich bin die Fratze des Krieges,

der Leichensoldat, der weder Freund noch Feind noch Ehre hat.

Ich bin das Weiße im Auge,

das niemanden schont.

Werde tausendfach fallen

Auf ewig Ostfront

Auf ewig lebend Tod.

Als ich aus kurzem Schlaf erwachte

schnürt mir die Furcht die Kehle zu.

Obwohl ich weit gegangen bin,

am selben Ort wie tags zuvor.

Und wieder steh' ich vor den Gräben,

wo mich die Russen schon erwarten.

Jene zehn, die durch mich fielen,

sie sind lebendig, wissend, lachend.

Und wieder gellen meine Schüsse,

zehn Russen fällt mein Sturmgewehr.

Denn bereits beim Morgenlicht

lachen sie mir ins Gesicht.

Ich bin die Fratze des Krieges,

der Leichensoldat, der weder Freund, noch Feind, noch Ehre hat.

Ich bin das Weiße im Auge,

das niemanden schont,

werde tausendfach fallen

Auf ewig Ostfront,

Auf ewig lebend Tod.

Selbst wenn ich durch ihre Hände falle,

mein Blut sich mit dem Eis vermengt,

erwache ich wie stets zuvor

mir ward mein eig’ner Krieg geschenkt

Auf ewig Ostfront…

Повір мені, я знаю смерть

він був для мене братом тижнями.

холодно веди мою руку,

веде мене по руській землі.

Тільки вчора він був дуже близький,

Я відчув його вологий подих

коли я проливаю ворожу кров

поки не потекло з тисячі ран.

Тієї ночі я спав сам

Бо всі пішли від мене

Чи друг, чи ворог, усі мертві,

Кров блідо виблискує на заході сонця.

Я обличчя війни

Труп солдата, у якого немає ні друга, ні ворога, ні честі.

Я білка ока

що нікого не щадить.

Впаде в тисячу разів

Назавжди Східний фронт

Жити вічно смерть.

Коли я прокинувся від короткого сну

страх душить мені горло.

Хоча я далеко зайшов

на тому ж місці, що й напередодні.

І знову я стою перед ровами,

де на мене вже чекають росіяни.

Ті десять, що провалилися через мене

вони живі, знають, сміються.

І знову дзвенять мої постріли,

десять росіян падає моя штурмова гвинтівка.

Бо вже вранці

сміятися мені в обличчя.

Я обличчя війни

Труп солдата, у якого немає ні друга, ні ворога, ні честі.

Я білка ока

що нікого не щадить

впаде в тисячу разів

Назавжди Східний фронт,

Жити вічно смерть.

Навіть якщо я пропаду крізь їхні руки

моя кров змішується з льодом

Прокидаюся як завжди

Мені дали свою війну

Назавжди Східний фронт...