Берегу - ЕГОР КРИД

Я смотрю в небо, что оно прячет.

Какие секреты и почему плачет.

Поговорю с Богом, пускай прошу глупость.

Побыть с нею рядом, хоть на минуту.

Ты всегда будешь светом, а я твоей тенью.

Словами ранила больно, оказалось смертельно.

Счастье было так близко, и мы это знаем.

Себя виню я за это.

Ведь мы ценим, когда теряем.

Я берегу, тебя внутри разбитой души.

Не знаю, кто за нас всё решил.

Прости за то, что счастья лишил.

Прости...

Я по рукам связан, ведь мы так похожи.

Хотим друг от друга, одного и того же.

Минута молчания, после слов, что не любишь.

Я свободен дышать, но дышать глубоко без тебя.

Мне не нужно.

Изменил себя в корне, тогда в чём же причина?

Зачем ты лезвия острые, о моё сердце сточила.

Счастье было так близко, и мы это знаем.

Себя виню я за это.

Ведь мы ценим, когда теряем.

Я берегу, тебя внутри разбитой души.

Не знаю, кто за нас всё решил.

Прости за то, что счастья лишил.

Прости...

Я дивлюсь у небо, що воно ховає.

Які секрети та чому плаче.

Поговорю з Богом, нехай прошу дурість.

Побути з нею поряд, хоч на хвилину.

Ти завжди будеш світлом, а я твоєю тінню.

Словами поранила боляче, виявилося смертельно.

Щастя було так близько, і ми це знаємо.

Себе звинувачую я за це.

Адже ми цінуємо, коли втрачаємо.

Я бережу, тебе всередині розбитої душі.

Не знаю хто за нас все вирішив.

Вибач за те, що щастя позбавив.

Пробач...

Я по руках пов'язаний, адже ми такі схожі.

Хочемо один від одного, одного й того самого.

Хвилина мовчання, після слів, що не любиш.

Я вільний дихати, але дихати без тебе.

Мені не потрібно.

Змінив себе докорінно, тоді в чому ж причина?

Навіщо ти гострі леза, про моє серце сточила.

Щастя було так близько, і ми це знаємо.

Себе звинувачую я за це.

Адже ми цінуємо, коли втрачаємо.

Я бережу, тебе всередині розбитої душі.

Не знаю хто за нас все вирішив.

Вибач за те, що щастя позбавив.

Пробач...