Больше, чем любовь - ЕГОР КРИД, Алексей Воробьёв

Отключим телефон, забытые в сетях.

Я спрячу тебя навсегда в своих руках.

Седьмая ночь без сна, четвёртый день без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Больше, чем любовь.

Бывает иногда, просто увидишь её

С какой-то умной книгой посреди вагона метро.

И вдруг не важно, что ты проехал свою станцию,

Что кто-то ждёт, и никто не просил остаться.

Что ты студент на грани отчисления,

Что в военкомате весеннее обновление.

Зимой лето обязательно бы вернулось,

Если б она ещё, хоть раз тебе улыбнулась.

Под проливным дождём, холодным утром

Хочу держать не телефон — твою руку.

Всё, что могу сказать, она поймёт без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Отключим телефон, забытые в сетях.

Я спрячу тебя навсегда в своих руках.

Седьмая ночь без сна, четвёртый день без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Больше, чем любовь.

Уже два месяца каждый день с тобой встречаю.

Это любовь или ты просто чудо, я не знаю.

Зачем смотреть футбол, хожу с тобой к друзьям.

Не знаю, почему ты нравишься моим родителям.

Не знаю, как вообще всё это происходит.

По знаку зодиака мы реально не подходим.

Но день за днём проходит, и если это не любовь, она и не нужна мне —

Просто будь со мной

Под проливным дождём, холодным утром

Хочу держать не телефон — твою руку.

Всё, что могу сказать, она поймёт без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Отключим телефон, забытые в сетях.

Я спрячу тебя навсегда в своих руках.

Седьмая ночь без сна, четвёртый день без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Отключим телефон, забытые в сетях.

Я спрячу тебя навсегда в своих руках.

Седьмая ночь без сна, четвёртый день без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Больше, чем любовь.

Бывает иногда, просто увидишь её

С какой-то умной книгой посреди вагона метро.

И вдруг не важно, что ты проехал свою станцию,

Что кто-то ждёт, и никто не просил остаться.

Что ты студент на грани отчисления,

И что в военкомате весеннее обновление.

Зимой лето обязательно бы вернулось,

Если б она ещё, хоть раз тебе улыбнулась.

Отключим телефон, забытые в сетях.

Я спрячу тебя навсегда в своих руках.

Седьмая ночь без сна, четвёртый день без слов.

Её улыбка больше, чем любовь.

Больше, чем любовь.

Вимкнемо телефон, забуті в мережах.

Я сховаю тебе назавжди у своїх руках.

Сьома ніч без сну, четвертий день без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Більше ніж любов.

Буває іноді, просто побачиш її

З якоюсь розумною книгою посеред вагона метро.

І раптом не важливо, що ти проїхав свою станцію,

Що хтось чекає і ніхто не просив залишитися.

Що ти студент на межі відрахування,

Що у військкоматі весняне оновлення.

Взимку літо обов'язково повернулося б,

Якби вона ще, хоч раз тобі посміхнулася.

Під зливою, холодним ранком

Хочу тримати не телефон – твою руку.

Все, що можу сказати, вона зрозуміє без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Вимкнемо телефон, забуті в мережах.

Я сховаю тебе назавжди у своїх руках.

Сьома ніч без сну, четвертий день без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Більше ніж любов.

Вже два місяці щодня зустрічаю з тобою.

Це кохання чи ти просто диво, я не знаю.

Навіщо дивитись футбол, ходжу з тобою до друзів.

Не знаю, чому ти подобаєшся моїм батькам.

Не знаю, як узагалі все це відбувається.

За знаком зодіаку ми реально не підходимо.

Але день за днем ​​минає, і якщо це не кохання, воно й не потрібне мені.

Просто будь зі мною

Під зливою, холодним ранком

Хочу тримати не телефон – твою руку.

Все, що можу сказати, вона зрозуміє без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Вимкнемо телефон, забуті в мережах.

Я сховаю тебе назавжди у своїх руках.

Сьома ніч без сну, четвертий день без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Вимкнемо телефон, забуті в мережах.

Я сховаю тебе назавжди у своїх руках.

Сьома ніч без сну, четвертий день без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Більше ніж любов.

Буває іноді, просто побачиш її

З якоюсь розумною книгою посеред вагона метро.

І раптом не важливо, що ти проїхав свою станцію,

Що хтось чекає і ніхто не просив залишитися.

Що ти студент на межі відрахування,

І що у військкоматі весняне оновлення.

Взимку літо обов'язково повернулося б,

Якби вона ще, хоч раз тобі посміхнулася.

Вимкнемо телефон, забуті в мережах.

Я сховаю тебе назавжди у своїх руках.

Сьома ніч без сну, четвертий день без слів.

Її посмішка більша, ніж кохання.

Більше ніж любов.