Bana Ne - Ege Çubukçu

Gülünç olma, hangimiz normal?

Biri haddini bildirine kadar çal korna

Caddelerde donla gez

Uç ama konma

Şarkı yok fonda

Yaşarsın biter, ismin yazmaz sonda

Hemen asma yüzünü

Yok sana tasma takıp basma kalıp tarzla

Gelip kafa bozma

Senin de mi canın çekti inceden

Kelimeler inciden değil dök içini dökülmeden inciler

Anlamazsın derdin ne

«aklın bir karış havada» diyor yaşlı kadın, bilge kadın

Kurguların kurdu

Kalbe kungfuların ustası

Ondan herkeste var be!

Dram, dram, dram

Burada buram, buram bir umursamazlık

«aman ben de koyucam» diye atıp tutmalar

Sabah 8, yine ofis, ne de sofistike

Pimini çekme pes etme… kes ipi üstünden

Yetmedi mi kukla oyunu

Bırak boyunu aşan işlerin koyunu olma

Kapat konuyu

Fakat deme unut

Olmaz deme unut

Ama deme unut

Evet şimdi umut

Farzet hiçbir gün aynı değil sana

Farkettin mi ne güzel olur düşünmeden uyanmak her sabah?

Kanın ısınsa da şüphe içinde

Iyi bir gün aslında özünde, bir pırıltı yüzünde

Bir anlam gözlerinde

Hani gönül olmaz ya bir yarda

Bana yar olmaz bu diyardan

Çıkıp şansımı aramalı ayda

Bana ne?

Ama nasıl üstüme geliyorlar

Tutuğu yerden çekiyor bak

Yine yine aklımı çeliyor

Bana ne?

Gülünç olma, hangimiz günahkar

Halimize bakacak olursak herkeste pranga

Ölçülüyor parayla

Ne kadar çıkarsak raydan

O kadar gider huya nasılsa gelecek haydan

Göz önünde «timeline»

Herkes ukala

Herkeste tu kaka hali

Herkes mi leyla?

Asma kulak herkese, bekleme herkesten

Çık merkezden, uzaklaş matrix’ten

Sokaklar tetris’ten nasibini almış yapılar

Eskiden açık derlerdi, şimdi kapalı kapılar

Bu da bir şey mi?

Olacak şey mi?

Işler sarpa sarmadan

Ayrılır sapla saman

Elde bir taş, bir de sapan

Kötü her zaman kötü

Bekler kurmuş kapan

Konuştukça batan bir gemi!

«tanrı bile batıramaz» dedi…

Atlantik’e gömüldü dürüstlük

Yaşam bir ödüldü

Önceden bir dönümdü

Şimdi görüyoruz olanları

Tam zamanı

Kalk gidelim bu kasabadan

Arkada iz bırakmadan

Bitsin artık karabasan

Lafı uzatmadan…

Hani gönül olmaz ya bir yarda

Bana yar olmaz bu diyardan

Çıkıp şansımı aramalı ayda

Bana ne?

Ama nasıl üstüme geliyorlar

Tutuğu yerden çekiyor bak

Yine yine aklımı çeliyor

Bana ne?

Не будь смішним, хто з нас нормальний?

Сигнати, поки хтось не покладе їх

Ходить по вулицях з морозом

літати, але не чіпати

Немає пісні у фоновому режимі

Ти живеш до кінця, твоє ім'я не написано в кінці

Просто повісьте обличчя

Ні, надівайте на повідець і стереотипуйте вас

Не приходь і не заплутався

Ти теж страждав

Слова не з перлів, висипайте перли, не проливаючись

Ви не розумієте, що не так

«Ваш розум у повітрі», — каже стара жінка, мудра жінка

вовк фантастики

Майстер серця кунг-фу

У кожного є!

драма, драма, драма

Тут все закінчилося, це ігнорування

Вони кричать: «Ой, я теж поставлю»

Знову 8 ранку, ні офіс, ні витончений

Не тягніть за шпильку, не здавайтеся… зріжте мотузку зверху

Хіба не достатньо лялькової гри

Давайте не будемо вівцями для речей, які не виходять за вашу голову

близька тема

Але не кажи забути

Не кажи ні, забудь

Але не кажи забути

так, сподіваюся зараз

Припустимо, жоден день не є для вас однаковим

Ви усвідомлювали, як добре було б прокидатися щоранку без роздумів?

Навіть якщо ваша кров тепла, сумніваєтеся

По суті, хороший день — це блиск на вашому обличчі

сенс у твоїх очах

Знаєш, ні серця, ні двору

Нема мені допомоги з цієї землі

Треба вийти і шукати моєї удачі

що зі мною?

Але як вони на мене приходять

Подивіться, він виривається з рук

Мене знову спокушає

що зі мною?

Не будь смішним, хто з нас грішний

Якщо подивитися на нашу ситуацію, то всі в кайданах.

Вимірюється грошима

Як далеко ми зійдемо з колії

Це заходить так далеко, все одно прийде

Враховуйте «хронологію»

Всі нахабні

У всіх якає стан

Чи всі лейла?

Не слухай усіх, не чекай від усіх

Вийдіть з центру, подалі від матриці

Вулиці — це споруди, які мають свою частку тетрісу

Раніше казали відкриті, тепер закриті двері

Це теж щось?

Чи станеться це?

Перш ніж все заплутано

Солома з соломою

Камінь в руці і рогатка

погано завжди погано

Пастка чекає

Тоне корабель, як ми говоримо!

«Навіть Бог не може його потопити», — сказав він.

Чесність похована в Атлантиці

життя було нагородою

Раніше це був акр

Тепер бачимо що

настав час

Давайте заберемося з цього міста

не залишаючи сліду

Покінчи зараз, кошмар

Без зайвого галасу…

Знаєш, ні серця, ні двору

Нема мені допомоги з цієї землі

Треба вийти і шукати моєї удачі

що зі мною?

Але як вони на мене приходять

Подивіться, він виривається з рук

Мене знову спокушає

що зі мною?