No Puedo Olvidarte - Ednita Nazario

no te puedo olvidar

tratando de escapar

no sé ni a donde ir.

Sí

cerré la puerta tras de ti

y me aprisiona tu mirar

cuando el recuerdo me traiciona.

Yo

voy consumida ante el dolor

y finjo en tiempo de calor

cuando en verdad muero de frío.

Ves

que he terminado mi actuacion

el auditorio está vacío.

Aunque el silencio le pide que te olvide mi voz

y que borre tu nombre cuanto antes mejor

y me engaño creyendo que ya no te amo más

en vano ha sido no puedo olvidarte

Al despedirnos creí que puedo sobrevivir

a que el orgullo insensato ahora se burla de mí

me repito mil veces que la vida es así

en vano ha sido no puedo olvidarte.

Soy

como una estatua echa de sal

y aun con ansias de volar

mis alas se han desvanecido

Ven

ven llévate mi corazón

pues ya no siente tus latidos.

Aunque el silencio le pide que te olvide mi voz

y que borre tu nombre cuanto antes mejor

y me engaño creyendo que ya no te amo más

en vano ha sido no puedo olvidarte

Al despedirnos creí que puedo sobrevivir

a que el orgullo insensato ahora se burla de mí

me repito mil veces que la vida es así

en vano ha sido no puedo olvidarte.

Después del amor

a donde se irán

aquellas promesas que tanto me hicieron vivir.

Aunque el silencio le pide que te olvide mi voz

y que borre tu nombre cuanto antes mejor

y me engaño creyendo que ya no te amo más

en vano ha sido no puedo olvidarte

al despedirnos creí que puedo sobrevivir

a que el orgullo insensato ahora se burla de mí

me repito mil veces que la vida es así

en vano ha sido no puedo olvidarte.

Ahora sé que no puedo olvidarte.

Я не можу тебе забути

намагається втекти

Я навіть не знаю, куди йти.

Так

Я зачинив за тобою двері

і твій погляд ув'язнює мене

коли пам'ять мене зраджує

я

Мене поглинає біль

і я прикидаюся в спекотну погоду

коли я справді помру від холоду.

Розумієш

що я закінчив свій виступ

глядацька зала порожня.

Хоча тиша просить забути мій голос

і зітріть своє ім'я чим раніше, тим краще

і я обманюю себе, вважаючи, що більше не люблю тебе

даремно це було я не можу тебе забути

Коли ми прощалися, я думав, що зможу вижити

бо дурна гордість тепер знущається з мене

Тисячу разів повторюю собі, що життя таке

Це було марно, я не можу тебе забути.

Am

як статуя з солі

і все ще хоче літати

мої крила зів’яли

Приходь

прийди, візьми моє серце

Ну, ти вже не відчуваєш биття свого серця.

Хоча тиша просить забути мій голос

і зітріть своє ім'я чим раніше, тим краще

і я обманюю себе, вважаючи, що більше не люблю тебе

даремно це було я не можу тебе забути

Коли ми прощалися, я думав, що зможу вижити

бо дурна гордість тепер знущається з мене

Тисячу разів повторюю собі, що життя таке

Це було марно, я не можу тебе забути.

Після кохання

куди вони підуть

ті обіцянки, які змусили мене так жити.

Хоча тиша просить забути мій голос

і зітріть своє ім'я чим раніше, тим краще

і я обманюю себе, вважаючи, що більше не люблю тебе

даремно це було я не можу тебе забути

коли ми прощалися, я думав, що зможу вижити

бо дурна гордість тепер знущається з мене

Тисячу разів повторюю собі, що життя таке

Це було марно, я не можу тебе забути.

Тепер я знаю, що не можу тебе забути.