Les Amants de Venise - Édith Piaf, Robert Chauvigny

Elle lui disait: «On se croirait Venise

O les ruisseaux dbordaient d’une eau grise…»

Comme il pleuvait… Comme il pleuvait…

Elle lui disait: «On se croirait en gondole

J’entends ton coeur qui joue sa barcarole»

Comme il pleuvait… Comme il pleuvait…

Ils taient l, blottis dans leur roulotte

Avec la nuit et l’orage la porte

Elle lui disait: «On se croirait Venise.»

Il rpondait: «Mais on est Venise!»

Comme ils s’aimaient… Comme ils s’aimaient…

Voici les feux scintillant par centaines

La jolie nuit bariole de lanternes

Ferme les yeux…

Tu verras mieux…

Mais on ne voyait qu’un pauvre rverbre

Qui n’clairait mme pas leur misre

Et tout l-bas, au coin de la rue

Une petite plaque d’un bleu pli

O l’on voyait, crit dessus:

«Porte d’Italie»…

La-la-la…

Вона сказала йому: «Це нагадує Венецію

Де потоки розлилися сірою водою...»

Як йшов дощ... Як йшов дощ...

Вона сказала йому: «Відчуття наче гондола

Я чую, як твоє серце грає свою баркаролу"

Як йшов дощ... Як йшов дощ...

Вони були там, тулилися в своєму трейлері

З ніччю і грозою двері

Вона сказала йому: «Здається, як Венеція».

Він відповів: «Але ми Венеція!»

Як вони любили один одного... як вони любили один одного...

Ось сотнями мерехтять пожежі

Гарна строката ніч ліхтарів

Закрий очі…

Ти краще побачиш...

Але ми бачили лише поганий вуличний ліхтар

Хто навіть не засвітив свою біду

І все там, за рогом

Маленька пластинка синього згина

Де ми бачили, на ньому написано:

«Ворота до Італії»...

Ла-ля-ля…