La Foule - Édith Piaf, Robert Chauvigny

Je revois la ville en fête et en délire

Suffoquant sous le soleil et sous la joie

Et j’entends dans la musique, les cris, les rires

Qui éclatent et rebondissent autour de moi

Éperdue parmi ces gens qui me bousculent

Étourdie, désemparée, je reste là

Quand soudain, je me retourne, il se recule

Et la foule vient me jeter entre ses bras

Emportés par la foule qui nous traîne, nous entraîne

Écrasés l’un contre l’autre, nous ne formons qu’un seul corps

Et le flot sans effort nous pousse, enchaînés, l’un et l’autre

Et nous laisse tous deux épanouis, enivrés et heureux

Entraînés par la foule qui s'élance et qui danse

Une folle farandole, nos deux mains restent soudées

Et parfois soulevés, nos deux corps enlacés s’envolent

Et retombent tous deux, épanouis, enivrés et heureux, hey, ha !

Et la joie éclaboussée par son sourire

Me transperce et rejaillit au fond de moi

Mais soudain, je pousse un cri parmi mes rires

Quand la foule vient l’arracher d’entre mes bras

Emportés par la foule qui nous traîne, nous entraîne

Nous éloigne l’un de l’autre, je lutte et je me débats

Mais le son de sa voix s'étouffe dans le rire des autres

Je crie de douleur, de fureur, de rage et je pleure

Entraînée par la foule qui s'élance et qui danse

Une folle farandole, je suis emportée au loin

Et je crispe mes poings, maudissant la foule qui me vole

L’homme qu’elle m’avait donné et que je n’ai jamais retrouvé, hey, ha !

Ha !

Ha !

Я знову бачу, як місто святкує і марить

Задихаючись на сонці і в радості

І я чую в музиці, крики, сміх

Це лопнуло і підстрибнуло навколо мене

Загублений серед цих людей, які підштовхують мене

Запамороченний, збентежений, я залишаюся тут

Коли раптом я обертаюся, він відступає

І натовп приходить кинути мене в свої обійми

Занесений натовпом, що нас тягне, тягне

Притиснуті один до одного, ми єдине тіло

І потік без зусиль штовхає нас ланцюгами

І залишає нас обох процвітаючими, п’яними та щасливими

Керований мчащею та танцювальною юрбою

Божевільний фарандол, наші дві руки залишаються єдиними

А іноді підняті, відлітають наші два переплетені тіла

І обидва відступають, сповнені, п’яні та щасливі, гей, ха!

І радість хлюпала її посмішка

Пронизує мене і спливає глибоко в мені

Але раптом я закричав серед свого сміху

Коли приходить натовп, щоб вирвати її з моїх рук

Занесений натовпом, що нас тягне, тягне

Розлучи нас, я борюся і борюся

Але звук його голосу заглушується сміхом інших

Я кричу від болю, люті, люті і плачу

Керований мчащею та танцювальною юрбою

Божевільний фарандол, я захопився

І я стискаю кулаки, проклинаючи натовп, що грабує мене

Чоловік, якого вона мені подарувала, якого я так і не знайшов, гей, ха!

Ха!

Ха!