Monsieur Incognito - Édith Piaf

Monsieur Incognito,

Qu’est-ce que vous faites ici ce soir

A vous promener dans le noir

Devant ma station de métro?

Monsieur Incognito,

N’est-ce pas vous à ce qu’il paraît

Qui donnez l’amour, les baisers

Comme ça à tout propos?

Laisser-moi un peu vous regarder.

Votre costume couleur d’automne,

Vos chaussures noires bien cirées,

Vous ressemblez aux autres hommes…

Monsieur Incognito,

Vous avez l’air plutôt gentil

Avec votre air en cheveux gris

Et sans dire un seul mot,

Puisqu’on est là rien que tous les deux,

On peut parler et s’expliquer.

Je vous le dis droit dans les yeux:

J’y crois pas, à votre conte de fées.

Quand j'étais seule, désespérée,

Pas trace de vous dans ma vie.

Maintenant que tout est arrangé,

Faudrait peut-être que je vous remercie !

Monsieur Incognito,

Qu’est-ce que vous faites ici ce soir

A vous promener dans le noir

Devant ma station de métro?

Monsieur Incognito,

N’est-ce pas vous, à ce qu’il paraît,

Qui donnez l’amour, les baisers

Comme ça à tout propos?

Je n’aime pas votre petit sourire,

Votre costume, ni votre voix,

Votre regard qui semble dire

«Au revoir, à la prochaine fois…»

Monsieur Incognito,

Partez, vous n’avez pas de veine

Car avec moi, 'y a pas de prochaine,

D’au revoirs, ni de bientôts.

Monsieur Incognito,

Vous me regardez secouant la tête

Drôlement avant de disparaître.

Soudain, j’ai froid dans le dos…

PARTEZ …

пане інкогніто,

Що ти робиш тут сьогодні ввечері

Ходити в темряві

Перед моєю станцією метро?

пане інкогніто,

Хіба ти не так здається

Хто дарує любов, цілує

Взагалі так?

Дозвольте мені поглянути на вас.

Твій осінній кольоровий костюм,

Твої добре начищені чорні черевики,

Ти схожий на інших чоловіків...

пане інкогніто,

Ти виглядаєш дуже гарно

З твоїм виглядом сивого волосся

І не сказавши жодного слова,

Оскільки ми тут лише вдвох,

Можемо поговорити і пояснити.

Я кажу тобі прямо в очі:

Я не вірю твоїй казці.

Коли я був один, у розпачі,

Ні сліду тебе в моєму житті.

Тепер, коли все врегульовано,

Можливо, я повинен подякувати вам!

пане інкогніто,

Що ти робиш тут сьогодні ввечері

Ходити в темряві

Перед моєю станцією метро?

пане інкогніто,

Чи не ти, здається,

Хто дарує любов, цілує

Взагалі так?

Мені не подобається твоя усмішка,

Твій костюм, ані твій голос,

Твій погляд, здається, говорить

«До побачення, до наступного разу...»

пане інкогніто,

Іди, тобі не пощастило

Бо зі мною немає наступного

До побачення, чи скоро.

пане інкогніто,

Ти дивишся на мене, хитаючи головою

Смішно перед зникненням.

Раптом у мене замерзло спина...

ЗАЛИШАТИ…