Les Vieux Bateaux (The Old Boats) - Édith Piaf

Ils n’ont plus que leurs souvenirs

Ceux qui, jadis, couraient le monde

Avec une grâce d’aronde

De la Loire au Guadalquivir

Ils méditent sur leur passé

Qui les rendit veufs d’aventures

Dans le bassin où leurs mâtures

Semblent des arbres trépassés

L’un fut goélette, autrefois

L’autre frégate sous l’Empire

Lui n'était qu’un petit navire

Lorsqu’il combattait les anglois

Et maintenant ils ne sont plus

Qu’un peu du vieux jadis qui flotte

Dont la pauvre tête radote

Sur de vieux exploits disparus

— J'ai vu la peste à Singapour

En dix-sept-cent-soixante-seize

Dit un ancêtre au ventre obèse

— Moi, je fus autrefois l’amour

De monsieur Vigny, vous savez

Un poète, un aristocrate

«Qu'elle était belle ma frégate»

Eh bien c’est de moi qu’il parlait

— Vous semblez me mettre à l'écart

C’est vrai, ma coque porte «…rage»

Je conçois, mais c'était «Courage»

Que l’on m’appelait sous Jean-Bart

Avant que son second parrain

Un boulet venu d’Angleterre

Me fit -c'était de bonne guerre-

L’entaille que je porte aux reins

— J'ai eu pour commandant Surcouf

Dans son poing brillait une gouge

Qui souvent fit couler du rouge

Des corps bruns tombés sans dire ouf

— Moi, j’eus pour nom «Bellérophon»

J’ai vu rêver sous ma misaine

Avant qu’il n’aille à Sainte-Hélène

Un dénommé Napoléon

Et c’est ainsi que, balancés

Par le clapotis d’une darse,

Les vieux bateaux, leur âme éparse

Causent entre eux de leur passé

Ou bien content, dans le serein,

Alors qu’au loin sonne la soupe

À quelque petite chaloupe

Des histoires de vieux marins

Вони мають лише свої спогади

Ті, що колись блукали по світу

З витонченістю «ластівчин хвіст».

Від Луари до Гвадалквівіра

Вони роздумують про своє минуле

Хто зробив їх вдівцями пригод

У басейні, де їхні щогли

Виглядають як мертві дерева

Одна раніше була шхуною

Інший фрегат під Імперією

Він був просто маленьким кораблем

Коли він воював з англійцями

А тепер їх уже немає

Лише трішки старих часів плавають навколо

У кого бідна голова течуть слюни

Про старі зниклі подвиги

— Я бачив чуму в Сінгапурі

У сімнадцять сімдесят шостому

Сказав товстопузий предок

«Колись я була коханою

Від месьє Віньї, ви знаєте

Поет, аристократ

«Яким гарним був мій фрегат»

Ну він говорив про мене

«Здається, ти мене відлякуєш

Правильно, мій випадок несе "...лють"

Я зрозумів, але це була "мужність"

Що мене називали під Жана-Барта

Перед своїм другим кумом

Гарматне ядро ​​з Англії

Зробила мене - це була чесна гра -

Поріз я ношу в стегнах

— У мене був командир Сюркуф

В його кулаці блищала виїмка

Хто часто проливав червоне

Коричневі тіла, які впали, не кажучи фу

«Мене звали «Беллерофонт».

Я бачив сновидіння під переднім вітрилом

Перед тим, як він відправиться на Святу Олену

Людина на ім'я Наполеон

І ось як, збалансовано

За плесканням тазу,

Старі човни, їхня розсіяна душа

Поговоріть один з одним про своє минуле

Або радий, спокійний,

Як юшка звучить вдалині

До якогось маленького човна

Казки старих моряків