J'n'attends plus rien (Extrait) - Édith Piaf

J’n’attends plus rien

Rien désormais ne m’appartient

Je n’ai gardé que de vieilles histoires

Au fond de ma mémoire

J’n’attends plus rien

Aucune main ne me retient

Sans un ami qui me console

D’un geste ou d’une parole

J’n’attends plus rien

Je me demande à quoi je tiens

Les mauvais souvenirs raisonnent

Dans mon crâne qui bourdonne

J’n’attends plus rien

Rien désormais ne m’appartient

Je vais errante et solitaire

Sans rien qui vaille sur Terre

Я більше нічого не чекаю

Тепер мені нічого не належить

Я зберіг лише старі історії

Глибоко в моїй пам'яті

Я більше нічого не чекаю

Жодна рука мене не тримає

Без друга, який мене втішає

Жестом чи словом

Я більше нічого не чекаю

Цікаво, що мене хвилює

Погані спогади лунають

У моєму дзижчанні черепа

Я більше нічого не чекаю

Тепер мені нічого не належить

Я блукаю й самотній

Без нічого вартого на землі