Et ça gueule ça madame - Édith Piaf

C’est haut comme ça…

Non … J’exagère…

Mettons, comme ça…

Enfin … à peu près ça !

Ça paie pas d’mine

Mais nom d’un chien !

Ça tient d’la place

Ce bout de rien…

Et ça gueule, ça, madame

On n’entend qu’elle, dans la maison

Y a pas, faut qu’elle se cherche des raisons

De ça, elle en fait tout un drame !

Et ça gueule, ça, madame

Elle me dit de toute sa hauteur:

«Faudrait pas croire que tu m’fais peur !»

Elle est crispée, elle tape du pied !

Elle sort ses griffes, elle ouvre ses yeux

Ça bouge, ça crie, c’est tout furieux

J’ai envie de la prendre dans mes bras

Et de la serrer tout contre moi …

Mais … ça gueule, ça, madame !

Moi, ça me fait rire, mais en dedans

D’abord, je suis un gentleman

Et c’est plus prudent !

2 — Pour la calmer, je cherche un truc

Je me dis, voyons …

Je vais lui donner raison !

Et je lui dis: «Eh ben!

C’est moi qui ai tort !»

«Ah !

tu l’avoues!

«qu'elle dit

Alors … tut-tut-tut…

Et ça re-gueule, ça, madame

Même quand tout valse dans la maison

Y a pas, faut qu’elle cherche des raisons

De ça, elle en fait tout un drame

Et ça gueule, ça, madame !

Elle m’arrive là, juste à mon cœur

Alors, des fois, pour lui faire peur

Je serre les poings, je lève la main…

Elle a regard tellement surpris

Qu’on dirait que ses yeux sont punis !

Alors, bien sûr, j’ouvre les bras

Et elle se jette tout contre moi

Et ça pleure, ça, madame

On cherche partout un grand mouchoir

Pour y cacher son désespoir

Qui fait peine à voir…

Je la console et je la mouche

Un peu après j’embrasse sa bouche

Je la reprends tout contre moi

Et je l’enferme dans mes bras…

Elle se fait petite, petite…

Mais alors, toute petite …

Pour un peu, ça dirait «pardon»…

Oh !

Mais c’est pas fier, ça, madame !

C’est tout de même une satisfaction

Lui faire admettre qu’elle a tort

Et que je suis l’plus fort…

«JACQUES !!!

Tu viens, oui?

!

…»

Це так високо...

Ні... я перебільшую...

Скажімо так...

Ну... майже це!

Це не багато платить

Але блін!

Він займає місце

Це ніщо...

І воно кричить, що, пані

Ти тільки в хаті чуєш її

Ні, вона повинна шукати причини

Вона створює з цього неабияку драму!

І воно кричить, що, пані

Вона каже мені на повний зріст:

— Не думай, що ти мене лякаєш!

Вона напружена, вона стукає ногою!

Вона вириває кігті, відкриває очі

Воно рухається, кричить, це все лютує

Я хочу взяти її на руки

І притисни її до мене...

Але... це відстойно, пані!

Мене, це змушує мене сміятися, але всередині

Спочатку я джентльмен

І це безпечніше!

2 — Щоб її заспокоїти, я щось шукаю

Я кажу собі, подивимось...

Я доведу його правоту!

І я сказав йому: «Ну!

Це я неправий!»

«Ой!

ти признайся!

"вона каже

Тож… тут-тут-тут…

І це повторює, мадам

Навіть коли в домі все вальсує

Ні, їй треба шукати причини

Вона створює з цього велику драму

І це нудно, пані!

Це потрапляє до мене там, прямо до мого серця

Тому іноді, щоб налякати його

Стискаю кулаки, піднімаю руку...

Вона виглядала такою здивованою

Здається, його очі покарані!

Тому, звісно, ​​я розкриваю обійми

І вона кидається на мене

І воно плаче, що, пані

Ми всюди шукаємо велику хустку

Щоб приховати свій відчай

Що важко побачити...

Я втішаю її і літаю нею

Трохи пізніше я цілую її в уста

Я беру її назад до себе

І я загортаю її в свої обійми...

Вона стає маленькою, маленькою...

Але тоді, коли мало...

Трохи це скаже "вибач"...

О!

Але це не гордість, пані!

Це все одно задовольняє

Змусьте її визнати, що вона не права

І що я найсильніший...

«ДЖЕЙМС!!!

Ти прийдеш, так?

!

…»