Escale, pt. 2 - Édith Piaf

Le ciel est bleu, la mer est verte

Laisse un peu la f’n?tre ouverte

Le flot qui roule?

l’horizon

Me fait penser?

un gar?

on

Qui ne croyait ni Dieu ni Diable

Je l’ai rencontr?

vers le nord

Un soir d’escale sur un port

Dans un bastringue abominable

L’air sentait la sueur et l’alcool

Il ne portait pas de faux-col

Mais un douteux foulard de soie

En entrant, je n’ai vu que lui

Et mon coeur en fut?

bloui de joie

Le ciel est bleu, la mer est verte

Laisse un peu la f’n?tre ouverte

Il me prit la main sans un mot

Il m’entra?na hors du bistrot

Tout simplement d’un geste tendre

Ce n'?tait pas un compliqu?

Il demeurait le long du quai

Je n’ai pas cherch??

comprendre

Sa chambre donnait sur le port

Des marins souls chantaient dehors

Un bec de gaz, un halo bl?

me

Eclairait le triste r?

duit

Qu’il m'?crasait tout contre lui

Je t’aime

Le ciel est bleu, la mer est verte

Laisse un peu la f’n?tre ouverte

Son baiser me br?

le toujours

Est-ce l?

ce qu’on dit l’amour

Son bateau mouillait dans la rade

Chassant les ombres de la nuit

Au jour naissant il s’est enfui

Pour rejoindre ses camarades

Je l’ai vu monter sur le pont

Et si je ne sais pas son nom

Je connais celui du navire

Un navire qui s’est perdu

Quant au marin

Nul n’en peut plus rien dire

Le ciel est bas, la mer est grise

Ferme la f’n?tre?

la brise

Небо блакитне, море зелене

Залиште трохи відкритим вікно

Приплив?

горизонт

Змусити мене задуматися?

хлопець?

ми

Хто не вірив ні Богу, ні дияволу

Я зустрів його?

на північ

Вечірня зупинка в порту

У мерзенному клубі

У повітрі пахло потом і алкоголем

На ньому не було нашийника

Але сумнівний шовковий шарф

Коли я зайшов, то побачив тільки його

І моє серце було в ньому?

засліплений радістю

Небо блакитне, море зелене

Залиште трохи відкритим вікно

Він взяв мене за руку без жодного слова

Він витяг мене з бістро

Просто ніжним жестом

Це не було складно

Він жив уздовж набережної

я не шукав??

зрозуміти

Його кімната виходила на гавань

Надворі співали душевні моряки

Газовий ліхтар, німб бл?

мене

Засвітився сумний р?

протока

Що він мене всіх придушив

я тебе люблю

Небо блакитне, море зелене

Залиште трохи відкритим вікно

Його поцілунок бр?

завжди

Це те

що кажуть кохання

Його човен стояв на якорі в гавані

У погоні за тінями ночі

На світанку втік

Щоб приєднатися до своїх товаришів

Я бачив, як він вийшов на палубу

І якщо я не знаю його імені

Я знаю ту з корабля

Загублений корабель

Щодо моряка

Більше ніхто нічого не може сказати

Небо низьке, море сіре

Закрити вікно?

вітерець