Река - Джиос

Вступление:

Скажи, моя река, за что ты так глубока?

Так глубока, так глубока, так глубока,

Так глубока, так глубока…

Припев:

Скажи, моя река, за что ты так глубока?

Зачем опять на берега снова к её ногам?

Где мой «бла-бла"car, что везёт в облака?

Мне нужна теплота, а не этот накал.

Куплет 1: Джиос

Как мне говорить, когда воды наглотал,

И закрыты глаза, я сейчас без сознания.

Как же я устал латать дыры плота,

Всё знать, но плыть не туда,

Пойми, хватило бы нам дня.

И закат не догнать, все твои слова,

Себе нагло лгал, думая, что ты смогла

Достать с полки бокал и налить туда вина.

Темна, смотрю на твой загар, он такой же как глаза.

Припев:

Скажи, моя река, за что ты так глубока?

Зачем опять на берега снова к её ногам?

Где мой «бла-бла"car, что везёт в облака?

Мне нужна теплота, а не этот накал.

Куплет 2: Джиос

Ты сделала сама свои губы ядом,

А вдруг они грустят, когда сплю сзади рядом.

Выходит с меня яд, пустуют мои раны,

Когда верну назад на свои плечи твои пряди

Нежных волос, и дело не в материале

Из чего это одеяло, это просто детали.

Когда тысячу ос, вполне осознанных доз,

Босыми ногами, осколки тех воспоминаний.

Припев:

Скажи, моя река, за что ты так глубока?

Зачем опять на берега снова к её ногам?

Где мой «бла-бла"car, что везёт в облака?

Мне нужна теплота, а не этот накал.

Вступ:

Скажи, моя річко, за що ти така глибока?

Така глибока, така глибока, така глибока,

Така глибока, така глибока…

Приспів:

Скажи, моя річко, за що ти така глибока?

Навіщо знову на береги знову до ноги?

Де мій «бла-бла» car, що щастить у хмари?

Мені потрібна теплота, а не це напруження.

Куплет 1: Джіос

Як мені казати, коли води наковтав,

І заплющені очі, я нині непритомний.

Як я втомився латати дірки плоту,

Все знати, але пливти не туди,

Зрозумій, вистачило б нам дня.

І захід не наздогнати, всі твої слова,

Собі нахабно брехав, думаючи, що ти змогла

Дістати з полки келих і налити туди вина.

Темна, дивлюся на твій засмагу, він такий як очі.

Приспів:

Скажи, моя річко, за що ти така глибока?

Навіщо знову на береги знову до ноги?

Де мій «бла-бла» car, що щастить у хмари?

Мені потрібна теплота, а не це напруження.

Куплет 2: Джіос

Ти зробила сама свої губи отрутою,

А раптом вони сумують, коли сплю ззаду поруч.

Виходить з мене отрута, порожні мої рани,

Коли поверну назад на свої плечі твої пасма

Ніжного волосся, і справа не в матеріалі

З чого це ковдра, це просто деталі.

Коли тисячу ос, цілком усвідомлених доз,

Босими ногами, уламки тих спогадів.

Приспів:

Скажи, моя річко, за що ти така глибока?

Навіщо знову на береги знову до ноги?

Де мій «бла-бла» car, що щастить у хмари?

Мені потрібна теплота, а не це напруження.