Morgengrauen Und Dämmerung - Dorn

Meine Augen sind geblendet vom Sonnenschein,

Das Himmelsblau pflanzt seinen wuchernden Keim.

Das Schauspiel des Lebens geht seinen inszenierten Gang,

Doch ich entzieh mich diesem rosaroten Gesang.

Wunderschön kalt und dunkel ist es hier.

Blutige Leere, auf dass mein Herz gefriert.

Hier stirbt alles faulend, kreischend laut.

Es endet nur, wenn der Morgen graut.

Mein Herz schlägt schneller,

Mein Atem wird leichter,

Meine Augen leuchten heller,

Mein Licht dämmert immer seichter.

Es wird Zeit, der Tag endet.

Meine Zeit im Leben war verschwendet.

Die Lippen der Dämmerung küssen mich

Und die Schwärze schluckt mein Licht.

Es soll nicht grauen, es soll nicht enden,

Mich soll nun kein Morgen mehr blenden.

Still und ewig sei mein dunkles Glück.

Lasst mich hier, holt mich nicht zurück.

So soll es sein, so wird es geschehen.

Er wird mich in seine Arme nehmen.

Ich gehe dahin, verlasse das Leben,

Für mich wird es keinen Morgen mehr geben.

Мої очі засліплені сонцем

Небесно-блакитний розсаджує свій нестримний зародок.

Драма життя йде своєю постановкою,

Але я уникаю цього рожевого співу.

Тут дивовижно холодно і темно.

Кривава порожнеча, щоб моє серце не замерзло.

Тут усе вмирає гниючим, голосно верещачи.

Він закінчується лише тоді, коли світає.

Моє серце б'ється швидше,

моє дихання стає легше

мої очі сяють яскравіше

Моє світло світає все дрібніше.

Пора, день закінчується.

Мій час у житті був втрачений даремно.

Вуста сутінки цілують мене

І чорнота поглинає моє світло.

Воно не повинно бути сірим, воно не повинно закінчуватися,

Я більше не буду засліплюватись завтрашнім днем.

Залишайся і назавжди моїм темним щастям.

Залиш мене тут, не повертай.

Так має бути, так воно і буде.

Він візьме мене на руки.

Я йду туди, залишаю життя

Завтра для мене не буде.