Nar Vi Har Dolket Guds Hjerte - Dodheimsgard

Så tetnet tåken til sist

Så vandrer vi endelig til Dødheimsgard

Tilvaerelsens morkeste elementer

Har stenket jorden med en gravskjendig ild

Jaget av lyset inn I tusener av mørke år

Har dårenskap av menneskers lavmål havnet

Forst så gråt vi, men så drakk vi

Og frydes nå over smerten de må lide

Hvorhen, så fortumlet samler de seg

Under Jahves undertrykkende trone

Evighetens herskende fader

Har for dem gjort glede til sorg

For himmelen har brutt sammen

Dithen vil de ikke finne vei

For VI har drevet vekk den gode

Gjennom den ypperste og hoyeste makt

Senket himmelens motbydelige glans

Og så vent hjem til det ulme, mørke dyp

Som en hird av sortsjelede riddere

Ikledd den evige natts tåke

Styrket av den belge sol

Og døden over de som provde å felle oss

En fråtsende stank av råttent blod

Av himmelens styrtede sonner

Dunster opp fra fortapelsens avgrunn

Vi gremmes over deres lyse minner

Men hyller deres død

Тоді туман остаточно закритий

Потім ми нарешті йдемо до Додхаймсгарду

Найтемніші елементи життя

Окропив землю могильним вогнем

Прогнаний світлом у Тисячі темних років

Невже дурість людських низів закінчилася

Спочатку ми плакали, а потім випили

А тепер радійте болю, який вони повинні зазнати

Куди б вони не збиралися, такі ошелешені

Під гнітючим престолом Ягве

Правляючий батько вічності

Перетворив для них радість у горе

Бо небеса розбилися

Вони не знайдуть туди дорогу

Бо МИ прогнали добро

Через найвищу і найвищу силу

Опустив огидне сяйво неба

А потім чекати додому до тліючих темних глибин

Як табун чорноголових лицарів

Одягнений в туман вічної ночі

Підкріплені бельгійським сонцем

І смерть тих, хто намагався нас повалити

Їдкий сморід гнилої крові

Про загиблих синів неба

Випаровується з безодні загибелі

Ми обурюємося їхніми світлими спогадами

Але віддайте належне їх смерті