Звёзды - Дмитрий Нестеров

Окна горят, люди не спят,

Я прохожу мимо.

Из сентября в струнах дождя

Делаю шаг в зиму.

ПР:

Я снова приду не позвонив,

Скажешь опять:"Поздно!"

Пусть все горит, рушится мир,

Падают вниз звезды.

Лишь только ты сможешь понять,

Сможешь простить снова.

Из пустоты грешной души

Путь бесконечно долог.

ПР:

Я снова приду не позвонив,

Скажешь опять:"Поздно!"

Пусть все горит, рушится мир,

Падают вниз звезды.

Пусть листопад скроет следы,

Пусть заметут снега…

Но не обещай вечной любви,

Не обещай никогда!

ПР:

Я снова приду не позвонив,

Скажешь опять:"Поздно!"

Пусть все горит, рушится мир,

Падают вниз звезды.

Вікна горять, люди не сплять,

Я проходжу повз.

Із вересня у струнах дощу

Роблю крок у зиму.

ПР:

Я знову прийду не зателефонувавши,

Скажеш знову: "Пізно!"

Нехай все горить, руйнується світ,

Падіння вниз зірки.

Як тільки ти зможеш зрозуміти,

Зможеш вибачити знову.

З порожнечі грішної душі

Шлях нескінченно довгий.

ПР:

Я знову прийду не зателефонувавши,

Скажеш знову: "Пізно!"

Нехай все горить, руйнується світ,

Падіння вниз зірки.

Нехай листопад приховає сліди,

Нехай помітять сніги.

Але не обіцяй вічного кохання,

Не обіцяй ніколи!

ПР:

Я знову прийду не зателефонувавши,

Скажеш знову: "Пізно!"

Нехай все горить, руйнується світ,

Падіння вниз зірки.