Дом - Distemper

Не надо стучать в заколоченный дом,

Тебе все равно там никто не откроет.

Там пусто внутри и не пахнет огнем,

Теперь этот дом ни копейки не стоит.

Когда-то он многих теплом согревал,

Пускал на ночлег под огромную крышу,

Но годы прошли, и, навеки пропал

Магический дух и подвалбные крысы.

Скрипят половицы и крыша течет,

Давно уже руки опущены вниз.

Не каждый сквозь холод без страха пройдет,

Не раз еще жизнь нам подкинет сюрприз.

Как много людей идут в тот старый дом,

Любимый когда-то, забытый теперь.

Встречали кого-то раскрытым окном,

Но в миг перед ними захлопнулась дверь

Не треба стукати в забитий будинок,

Тобі все одно там ніхто не відкриє.

Там порожньо всередині і не пахне вогнем,

Тепер цей будинок жодної копійки не коштує.

Колись він багатьох теплом зігрівав,

Пускав на нічліг під величезний дах,

Але роки минули, і, навіки пропав

Магічний дух і підвалбні щури.

Скриплять мостини і дах тече,

Давно вже руки опущені вниз.

Не кожен крізь холод без страху пройде,

Не раз ще життя нам підкине сюрприз.

Як багато людей йдуть у той старий будинок,

Коханий колись, забутий тепер.

Зустрічали когось відчиненим вікном,

Але миттю перед ними зачинилися двері