Isgrav, det siste hvilested - Dismal Euphony

En sigende tåke

Hang i slørete strimer

Langs

Ðergveggens kam

Et øde frostrike lå

For mine ðare føtter

Spir av is, is av litets kilde

Langt ðorte, ðakom fjerne skrik

Langt ðorte, sm fra en gammel drøm

Hvisker en sorgelig stemme

Gråter en forlatt stillhet

Alle porter ðak ham stenges

Alt er frossent og dødt

Skodda siger over land

Inn fra øde hav

Mørke omriss tårner seg opp

Skjult i tåkedisen

(Kulde, ingen sang)

Det dunkle slottet Moria

Ruver drott mot himmelen

(Frost, kan ei fryse)

Jeg løfter hendene

Opp mot ðlanke spir

Øynene trøtner, jeg siger på kne

Kulden, min sjel den frir

Vest, over ðreen

Det siste solgull på norske fjell

Synker i dyp en grav

Ser det siste lyset

Forsvinne ned i isriket

Fullmånen stiger over meg

Stridende inn i herredømmet

Til den døende sol

Som ðlir ðlekere og ðlekere

Den store lampe slukkes så stilt

Natten følger på kveld

Dysterhetens rike venter der

I mørkskodda, over et gjel

«Dauden Kjem»

Промовистий туман

Висіть розмитими смугами

Поряд

Гребінець стіни підлоги

Лежало безлюдне морозне царство

Для моїх ðare ніг

Паростки льоду, лід джерела малості

Далеко лунають далекі крики

Далеко ðorte, см від давньої мрії

Шепоче сумний голос

Плаче покинута тиша

Усі порти закриті

Все замерзло і мертво

Skodda каже над землею

В із безлюдних морів

Темні обриси височіють

Схована в тумані

(Холодно, без пісні)

Темний замок Морія

Рувер дротт проти неба

(Мороз, не можна замерзнути)

Я піднімаю руки

До лівого шпиля

Очі втомлюються, кажу на колінах

Холод, мою душу він звільняє

Захід, над зеленим

Новітнє сонячне золото на норвезьких горах

Тоне в глибокій могилі

Бачить останнє світло

Зникнути в Крижаному королівстві

Наді мною сходить повний місяць

Боротьба за панування

До вмираючого сонця

Som ðlir ðlekere og ðlekere

Тоді велика лампа тихо гасне

Увечері настає ніч

Там чекає царство мороку

У темряві, над зябрами

«Дауден Кджем»