Кукла - Дискотека Авария

Плачет девочка в ноутбуке: чужая дача, друзья, подруги, завтра пересдача...

Она тихо плачет в твиттере на двойном Бифитере.

Неправильные уравнения, глаголы - все неправильно.

Неправильные письма ему отправила.

Зачем так некстати о себе напомнила?

Все неправильно, все не вовремя.

Все, что знала, умела - осталось в детстве.

Как теперь причесаться, как теперь одеться или раздеться?

Нет, раздеться вот так вот сразу,

Вдруг потом не поймет отказа?

А если без отказа, все и сразу?

Будь что будет на волне экстаза.

Какого экстаза, влипнешь, глупая!

Что скажешь матери, был бы отец, проехали и хватит.

А друзья, он их сколько зовет дружбанить!

Всех залочить, всех забанить.

Всех в игнор, всех на жесткий лимитед!

Друзья реальные, друзья, простите.

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать, почему так рвется твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли - твои неотправленные письма.

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать, почему так рвется твоя душа?

Отравленные мысли - твои неотправленные письма.

Дом, балкон, проспект, внизу Макдональдс.

До него реальная невесомость.

Секунды три - и ты уже внутри.

Что ещё - автобус, поезд?

Давить на совесть, давить на жалость,

Что осталось - всё смешалось!

Сперва сложилось, потом сломалось.

Такая малость - с ним встретить старость.

Этот ночной полёт, этот прекрасный вид,

Может быть, заслужит его ретвит.

Перейди с автопилота в ручной режим.

Вот если б прилетел бы на помощь джин!

Пальцы складывают буквы.

Ты - просто кукла, ты - только кукла!

Твой месседж этим утром самый первый, самый ранний.

Берегись своих желаний!

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра будешь опять одна?

Почему же так тяжело дышать?

Почему так рвётся твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли, твои неотправленные письма!

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал!

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать?

Почему так рвётся твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли, твои неотправленные письма!

Джин, джин, джин - где же джин?

Джин, джин, джин - где же джин?

Неотправленные письма...

Плаче дівчинка в ноутбуці: чужа дача, друзі, подруги, завтра решта.

Вона тихо плаче у твіттері на подвійному Біфітері.

Неправильні рівняння, дієслова – все неправильно.

Неправильні листи йому надіслала.

Навіщо так недоречно про себе нагадала?

Все неправильно, не вчасно.

Все, що знала, вміла – залишилося у дитинстві.

Як тепер причесатися, як тепер одягнутися чи роздягтися?

Ні, роздягтися ось так ось одразу,

Аж раптом потім не зрозуміє відмови?

А якщо без відмови, все й одразу?

Будь що буде на хвилі екстазу.

Якого екстазу, влипнеш, дурна!

Що скажеш матері, був би батько, проїхали та вистачить.

А друзі, він їх скільки кличе товаришувати!

Усіх залочити, всіх забанити.

Усіх у ігнор, усіх на жорсткий ліміт!

Друзі реальні, друзі, вибачте.

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому так важко дихати, чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки – твої ненаправлені листи.

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому так важко дихати, чому так рветься твоя душа?

Отруєні думки – твої ненаправлені листи.

Будинок, балкон, проспект, внизу Макдональдс.

До нього справжня невагомість.

Секунди три – і ти вже всередині.

Що ще – автобус, поїзд?

Тиснути на совість, тиснути на жалість,

Що залишилося – все змішалося!

Спершу склалося, потім зламалося.

Така дещиця - з ним зустріти старість.

Цей нічний політ, цей чудовий вигляд,

Може, заслужить його ретвіт.

Перейди з автопілота до ручного режиму.

От якби прилетів би на допомогу джин!

Пальці складають літери.

Ти – просто лялька, ти – тільки лялька!

Твій меседж цього ранку найперший, ранній.

Стережися своїх бажань!

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра будеш знову одна?

Чому ж так важко дихати?

Чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки, твої ненаправлені листи!

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий!

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому ж так важко дихати?

Чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки, твої ненаправлені листи!

Джин, джин, джин – де ж джин?

Джин, джин, джин – де ж джин?

Ненадіслані листи...