К.У.К.Л.А. - Дискотека Авария

Плачет девочка в ноутбуке:

Чужая дача, друзья, подруги, завтра пересдача.

Она тихо плачет в твиттере на двойном Бифитере.

Неправильные уравнения, глаголы - все неправильно,

Неправильные письма ему отправила.

Зачем так некстати о себе напомнила?

Все неправильно, все не вовремя.

Все, что знала, умела осталось в детстве.

Как теперь причесаться,

Как теперь одеться или раздеться?

Нет, раздеться вот так вот сразу,

Вдруг потом не поймет отказа?

А если без отказа, все и сразу?

Будь что будет на волне экстаза.

Какого экстаза, влипнешь, глупая!

Что скажешь матери, был бы отец, проехали и хватит.

А друзья, он их сколько зовет дружбанить!

Всех залочить, всех забанить.

Всех в игнор, всех на жесткий лимитед!

Друзья реальные, друзья, простите.

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать, почему так рвется твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли - твои неотправленные письма.

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать, почему так рвется твоя душа?

Отравленные мысли - неотправленные письма.

Дом, балкон, проспект, внизу Макдональдс.

До него реальная невесомость.

Секунды три - и ты уже внутри.

Что ещё: автобус, поезд?

Давить на совесть, давить на жалость,

Что осталось - всё смешалось!

Сперва сложилось, потом сломалось.

Такая малость - с ним встретить старость.

Этот ночной полёт, этот прекрасный вид,

Может быть, заслужит его ретвит.

Перейди с автопилота в ручной режим.

Вот если б прилетел бы на помощь джин!

Пальцы складывают буквы.

Ты - просто кукла, ты - только кукла!

Твой месседж этим утром самый первый, самый ранний.

Берегись своих желаний!

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал.

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра будешь опять одна?

Почему же так тяжело дышать?

Почему так рвётся твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли, твои неотправленные письма!

И кто любовь эту выдумал?

Ты не знаешь о ней, пока ты мал!

Ты не знаешь, зачем она так нужна, а вдруг завтра горе или война?

Почему же так тяжело дышать?

Почему так рвётся твоя душа?

Словно стрелы отравленные мысли, твои неотправленные письма!

Джин, джин, джин, где же джин?

Джин, джин, джин - где же джин?

Дайте джинн.

Неотправленные письма.

Плаче дівчинка в ноутбуці:

Чужа дача, друзі, подруги, завтра здавання.

Вона тихо плаче у твіттері на подвійному Біфітері.

Неправильні рівняння, дієслова – все неправильно,

Неправильні листи йому надіслала.

Навіщо так недоречно про себе нагадала?

Все неправильно, не вчасно.

Все, що знала, вміла залишилася у дитинстві.

Як тепер причесатися,

Як тепер одягнутися чи роздягтися?

Ні, роздягтися ось так ось одразу,

Аж раптом потім не зрозуміє відмови?

А якщо без відмови, все й одразу?

Будь що буде на хвилі екстазу.

Якого екстазу, влипнеш, дурна!

Що скажеш матері, був би батько, проїхали та вистачить.

А друзі, він їх скільки кличе товаришувати!

Усіх залочити, всіх забанити.

Усіх у ігнор, усіх на жорсткий ліміт!

Друзі реальні, друзі, вибачте.

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому так важко дихати, чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки – твої ненаправлені листи.

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому так важко дихати, чому так рветься твоя душа?

Отруєні думки – ненадіслані листи.

Будинок, балкон, проспект, внизу Макдональдс.

До нього справжня невагомість.

Секунди три – і ти вже всередині.

Що ще: автобус, поїзд?

Тиснути на совість, тиснути на жалість,

Що залишилося – все змішалося!

Спершу склалося, потім зламалося.

Така дещиця - з ним зустріти старість.

Цей нічний політ, цей чудовий вигляд,

Може, заслужить його ретвіт.

Перейди з автопілота до ручного режиму.

От якби прилетів би на допомогу джин!

Пальці складають літери.

Ти – просто лялька, ти – тільки лялька!

Твій меседж цього ранку найперший, ранній.

Стережися своїх бажань!

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий.

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра будеш знову одна?

Чому ж так важко дихати?

Чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки, твої ненаправлені листи!

І хто кохання це вигадав?

Ти не знаєш про неї, доки ти малий!

Ти не знаєш, навіщо вона така потрібна, а раптом завтра горе чи війна?

Чому ж так важко дихати?

Чому так рветься твоя душа?

Немов стріли отруєні думки, твої ненаправлені листи!

Джин, джин, джин, де ж джин?

Джин, джин, джин – де ж джин?

Дайте джин.

Ненадіслані листи.