Le jour le plus froid du monde - Dionysos, Emily Loizeau

On dit que je suis né le jour le plus froid du monde

On dit que je suis né avec le cœur gelé

On dirait même qu’on m’a porté à bout de ventre

En haut de la colline qui surplombe la ville et ses clochers

Là-haut vivait dans une drôle de maison

Une sage-femme dite folle par tous les habitants

Alors qu’elle passait son temps à réparer les gens

Les perdus, les cassés, avec ou sans papier

Oh Madeleine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madeleine qui aimait tant

Réparer les gens

Oh Madeleine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madeleine qui aimait tant

Réparer les gens

Comme elle m’a installé sur la table de la cuisine

J’ai cru un instant qu’elle voulait me dévorer

Me prendrait-elle pour une poulet grillé

Que l’on aurait oublié de tuer?

Elle me découpait la peau de la poitrine

Ses grands ciseaux crantés plantés entre mes os

Elle a glissé une horloge dans mes débris glacés

En lieu et place de mon petit cœur gelé

Oh Madeleine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madelaine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madeleine qui aimait tant

Réparer les gens

(Ouh ouh ouh ouh ouh)

Elle m’a dit mon petit, il y a trois choses que jamais

Au grand jamais tu n’devras oublier:

«Premièrement ne touche pas à tes aiguilles

Deuxièmement ta colère tu devras maîtriser

Et surtout ne jamais oublier quoi qu’il arrive

Ne jamais se laisser tomber amoureux

Car alors pour toujours, à l’horloge de ton cœur

La grande aiguille des heures transpercera ta peau

Explosera l’horloge, imploseront tes os

La mécanique du cœur sera brisée de nouveau.»

Oh Madeleine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madeleine qui aimait tant

Réparer les gens

Oh Madeleine qui aimait tant

Oh Madeleine qui adorait

Oh Madeleine qui aimait tant

Réparer les gens

Oh Madeleine

Oh Madeleine

Oh madeleine…

Кажуть, я народився в найхолодніший день у світі

Кажуть, що я народився із застиглим серцем

Здається навіть, що мене несли на кінці мого живота

На вершині пагорба відкривається вид на місто та його шпилі

Там нагорі жили в кумедному будиночку

Акушерку всі мешканці називають божевільною

Оскільки вона витрачала свій час на лагодження людей

Втрачене, зламане, з папером чи без

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

виправити людей

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

виправити людей

Коли вона посадила мене на кухонний стіл

На мить я подумав, що вона хоче мене зжерти

Чи прийме вона мене за курку-гриль

Що ми забули вбити?

Вона зрізала шкіру з моїх грудей

Його великі зубчасті ножиці посадили між моїми кістками

Вона підсунула годинник у моє крижане сміття

Замість мого замерзлого маленького серця

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

виправити людей

(О-о-о-о-о-о)

Вона сказала мені, любий, є три речі, яких ніколи

Ніколи не забудеш:

«Спочатку не чіпай свої голки

По-друге, ви повинні впоратися зі своїм гнівом

І головне ніколи не забувайте, незважаючи ні на що

Ніколи не закохуватися

Бо тоді назавжди, на годиннику твого серця

Велика годинна стрілка пробить вашу шкіру

Підірвуть годинник, підірвуть ваші кістки

Механіка серця знову буде порушена».

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

виправити людей

О, Мадлен, яка так любила

О, Мадлен, яка обожнювала

О, Мадлен, яка так любила

виправити людей

О Мадлен

О Мадлен

Ох, Мадлен...