Dead Man's Hill - Chamber - L'Orchestre De Chambre Noir

To your glory and your grace, they said,

for our homeland and the crown.

«Hey — hooray!», they sung — «we go to war!»

And flowers led their way to fate.

So he whispered in her ear, goodbye,

Held her tight for a kiss, goodbye.

Then turned away from love to leave,

for those heroic fields of grief.

Heaven’s torn apart, brought hell on down,

down at foot of Dead Man’s Hill.

Barrage fire threw their pride to mud,

torn glory, shattered grace to ground.

Where she whispered in his ear, goodbye,

Held him tight for a kiss, goodbye.

Then turned to leave, to fade away.

Still her whisper’s in his ear, goodbye.

In a lonely dreadful trench, goodbye.

Please stay with me, stay by my side,

his bitter cry vanished in the night…

_Electi sumus._

_Consecrati sumus._

_In honorem deae_

_Sacraficati_

Where was god, the day hell came on down,

on those tortured souls of Dead Man’s Hill?

In sheer disgust, he’d turned his face.

And then whispered in his ear, goodbye.

In a lonely dreadful trench, goodbye.

God turned away from love to leave,

and his bitter cry remains in grief…

На вашу славу і вашу милість вони сказали:

за нашу батьківщину і корону.

«Гей — ура!», вони співали — «Ми йдем на війну!»

І квіти вели свій шлях до долі.

Тож він прошепотів їй на вухо, до побачення,

Міцно притиснув її до поцілунку, до побачення.

Потім відвернувся від любові, щоб піти,

за ці героїчні поля горя.

Небеса розірвано, пекло зруйновано,

внизу біля підніжжя пагорба Мертвого.

Загородний вогонь кинув їхню гордість у грязь,

розірвана слава, зруйнована благодать до землі.

Де вона прошепотіла йому на вухо, до побачення,

Міцно тримав його для поцілунку, до побачення.

Потім повернувся, щоб піти, зникнути.

Її шепіт усе ще лунає йому на вухо, до побачення.

В самотній страшній траншеї, до побачення.

Будь ласка, залишайся зі мною, залишайся біля мене,

його гіркий крик зник уночі…

_Electi sumus._

_Consecrati sumus._

_In honorem deae_

_Sacraficati_

Де був бог, у день, коли настало пекло,

на тих замучених душах Мертвого пагорба?

У чистому відразі він повернув обличчя.

А потім прошепотів йому на вухо: до побачення.

В самотній страшній траншеї, до побачення.

Бог відвернувся від любові, щоб піти,

і його гіркий крик залишається в горі...