Panic - David Ford

Exactly where should I begin,

Forgive me father I have sinned,

Been caught perpetuating wrongs,

I screamed an accusation,

And yet convinced that still I can,

Somehow be better than I am,

If I could only bring myself,

To step in one direction.

But all this progress that I’ve made,

Has left me bitter and afraid,

I bolt the doors and let the

Trappings of my life surround me,

And hope to God nobody calls,

But trust the scratching in the walls,

To be my comfort and my shelter

From the world around me.

Ignore the whisper on the wind,

Forgive me father I have sinned,

I swear right now I’d cling

To anything you’d care to show me,

To save me from improper thoughts,

That modern miracle of sorts,

Against a tide of advertising,

And survival only.

A precondition has been set

And every new potential threat,

Must be eradicated from

the face of all that’s sacred,

Not just anger for the cause,

I’ll be hysterically yours,

And death to any reason,

Evidence or explanation.

So tell me what have I become?

A middle finger to the sun?

I traded fireworks for love

and I was left with nothing,

But paper shards and empty shells,

A burst of sulphur blown to hell,

It might just be that all this

history has taught me something.

So I’m taking lessons from the past,

They won’t build anything to last,

But engineered to fall apart,

The day the warranty expires,

So keep the wheels turning round,

Keep our flag pinned to the ground,

Just don’t look back and don’t look down,

In fact try not to look at all.

You’ll see opinion dressed as fact,

See definitions inexact,

And explain away the darkest days,

As misinterpretation,

This dumbing down it’s so uncouth,

Like there’s one single fucking truth,

I couldn’t bear that right and wrong,

Could be so uncomplicated.

And swagger dripping from the stage,

Curse the impatience of the age,

It all takes time, and time is money,

Money talks, and talk is cheap,

Cheapest road to lead the way,

From seed to forest in a day,

And by the time summer’s set,

There’s only dirt and matchwood.

So could it be the end is nigh,

The time for idly standing by,

Is now upon us,

Everybody look for some distraction,

Throw my patience to the wind,

Forgive me father all my sins,

Feel like they’re woven,

Double stitched into the fabric of the World.

З чого я маю почати,

Прости мені батьку, що я згрішив,

Був спійманий на увічненні кривди,

Я кричав звинувачення,

І все ж переконаний, що я все ще можу,

Якось бути кращим за мене,

Якби я тільки міг принести себе,

Щоб крокувати в одному напрямку.

Але весь цей прогрес, якого я досяг,

Залишив мене гірким і страхом,

Я закриваю двері й дозволяю

Прикраси мого життя оточують мене,

І надію до Бога ніхто не кличе,

Але довіртеся подряпинам на стінах,

Щоб бути мою втіхою і моїм притулком

З навколишнього світу.

Ігноруйте шепіт вітер,

Прости мені батьку, що я згрішив,

Клянусь, зараз я б чіплявся

На все, що ти хочеш показати мені,

Щоб уберегти мене від неправдивих думок,

Це своєрідне сучасне диво,

На тлі реклами,

І тільки виживання.

Встановлено передумову

І кожна нова потенційна загроза,

Потрібно викоренити

обличчя всего святого,

Не тільки гнів за справу,

Я буду істерично твоєю,

І смерть з будь-якої причини,

Докази або пояснення.

Тож скажи мені, ким я став?

Середній палець до сонця?

Я проміняв феєрверки на любов

і я залишився ні з чим,

Але осколки паперу і порожні черепашки,

Виплеск сірки, що рознесений до пекла,

Можливо, все це

історія навчила мене чомусь.

Тому я беру уроки з минулого,

Вони не створять нічого, щоб надовго,

Але створений, щоб розвалюватися,

У день закінчення гарантії,

Тож колеса крутяться,

Тримайте наш прапор прикріпленим до землі,

Тільки не озирайся назад і не дивись вниз,

Насправді намагайтеся взагалі не дивитися.

Ви побачите думку, одягнену як факт,

Дивіться неточні визначення,

І пояснити найтемніші дні,

Як неправильне тлумачення,

Це приглушення, воно таке неотесане,

Ніби є одна біса правда,

Я не міг терпіти цього правильного і неправильного,

Може бути так нескладним.

І чванство, що капає зі сцени,

Проклинай нетерпіння віку,

На все потрібен час, а час це гроші,

Гроші говорять, а розмови дешеві,

Найдешевша дорога,

Від насіння до лісу за день,

І до настання літа,

Є тільки бруд і сірники.

Тож може бути кінець наближається,

Час бездіяльності,

Тепер за нами,

Кожен шукає відволікання,

Викинь моє терпіння на вітер,

Прости мені, отче, усі мої гріхи,

Відчуй, ніби вони сплетені,

Подвійно вшитий у тканину світу.