Silence - Dark Fortress

Scorched by time and death

And a bloated sun long since shriveled

The waste lies cold before me God’s creation ground to a shroud that stretches

From horizon to horizon

When all are dead

And all is gone

Not a breath stirs the air

The faded moon finds only dust

Crowded in the grip of a celestial wrath

Forever drifting through infinite frozen void

I exalt, alone at last

Behold my kingdom

From horizon to horizon

When all are gone

At last descends the silence

Wide awake to receive this bliss

Free of hate, free of pain, free of the need to escape

Everflowing, everglowing abyss

Drink my spirit, beget new shape

For even ruins shall reminisce

In powdered bone the lark of djinns and jinxes

And from afar the story hiss

And lucid moans of copulating sphinxes

Опалений часом і смертю

І роздуте сонце давно зморщилося

Відходи холодні переді мною Боже творіння до  савани, що простягається

Від горизонту до горизонту

Коли всі мертві

І все зникло

Жоден подих не ворушить повітря

Зів’ялий місяць знаходить лише пил

Збиті в полоні небесного гніву

Вічно дрейфуючи крізь нескінченну заморожену порожнечу

Я звеличую, нарешті сам

Ось моє царство

Від горизонту до горизонту

Коли всі підуть

Нарешті настає тиша

Прокинувшись, щоб отримати це блаженство

Без ненависті, без болю, без потреби втекти

Вічнотекуча, вічно сяюча безодня

Випий мій дух, побудь нову форму

Бо навіть руїни будуть згадувати

У подрібненій кістці жайворонок джинів і джинів

І здалеку історія шипить

І зрозумілі стогони сфінксів, які спаровуються