Tales From Eternal Dusk - Dark Fortress

As darkness falls for the last time

I awake from my apparently infinite sleep

A silver full moon glows on this winter night

Waning into oblivion

… and I follow the northern storms

That bring dusk upon the icy landscapes

… and the storms lead me to majestic forests

Lakes and mountains I’ve never seen before

Melancholy within seems eternal

As I walk through the undergrowth

Of these endless woods

But then I see her sleeping under the dark trees

— my beloved nocturnal queen

And the children of the night watch over her

Like the moon watches over the night

As I get closer to her she awakens

From her majestic sleep

As she embraces me again

I feel her magical attraction

Together we walk the path of salvation

And together with the wolves

She sings her sweet serenades

And with these, her majestic serenades

She reaches for my black, bleeding heart

Which only beats for her

She kisses me with her lips of fire

And this kiss covers my heart

With a dismal shade of sadness

And her hair of gold, waving in the wind

Seems to me like the star-covered horizon

Her sweet art is the key to my solitary heart

And together we open the gate to infinity

Into the dusk-impregnated land of dreams

Where our spirits shall rest eternally

I look into her eyes

Knowing that this moment won’t

Last eternally

… and the sun never rises, for she is

The forgotten flame

Engulfing my heart

… and in the black wind her shadow

Fades away

Into the melancholy of the night

And again my heart is touched

By an endless solitary darkness

Коли востаннє падає темрява

Я прокидаюся від мого, мабуть, нескінченного сну

У цю зимову ніч світиться сріблястий повний місяць

Відходить у забуття

… і я сліджу за північними штормами

Це приносить сутінки на крижані краєвиди

… і бурі ведуть мене до величних лісів

Озер і гір, яких я ніколи раніше не бачив

Меланхолія всередині здається вічною

Коли я проходжу крізь ліс

З ціх безкрайніх лісів

Але потім я бачу, як вона спить під темними деревами

— моя кохана нічна королева

І діти ночі пильнують її

Наче місяць вночі пильнує

Коли я підходжу ближче до неї, вона прокидається

Від її величного сну

Коли вона знову обіймає мене

Я відчуваю її чарівну привабливість

Разом ми йдемо шляхом спасіння

І разом з вовками

Вона співає свої солодкі серенади

І з цими її величними серенадами

Вона тягнеться до мого чорного, кровоточивого серця

Що б'є тільки для неї

Вона цілує мене своїми вогняними губами

І цей поцілунок охоплює моє серце

З похмурим відтінком смутку

І її золоте волосся, яке махає на вітрі

Мені здається, як укритий зірками горизонт

Її миле мистецтво — ключ до мого самотнього серця

І разом ми відкриваємо ворота в нескінченність

У просочену сутінками країну мрії

Де наш дух буде спочивати вічно

Я дивлюсь їй у очі

Знаючи, що цього моменту не буде

Останні вічно

… і сонце ніколи не сходить, бо вона є

Забуте полум'я

Поглинаючи моє серце

...і на чорному вітрі її тінь

Зникає

У меланхолію ночі

І знову моє серце зворушене

Безкінечною самотньою темрявою