Ronsard 96 - Dany Brillant

Quand tu t’en vas, que tu me laisses

Pour aller vers d’autres amants

Que tu ne tiens plus tes promesses

Et joue avec mes sentiments

Alors en moi, je deviens bête

Et j’ai de mauvaises pensées

Je songe au temps de ta défaite

Lorsque le temps t’aura vidée

Quand t’auras perdu ta jeunesse

Tu ne seras qu’une fleur fanée

Je veux que tes amants te laissent

Et que tu te mettes à douter

Je veux qu’un jour, tu connaisses

La peur de ne plus être aimée

Qu’un jour, ta beauté disparaisse

S’essoufflant avec les années

Quand tu n’auras plus cette grâce

Qu’ont les jeunes filles de quinze ans

Ce jour-là, tu perdras la face

À la face de tes soupirants

Tu auras beau faire des manières

Mais tout ça ne changera rien

Celle qui vit sur sa chair

Ne peut faire un très long chemin

Quand t’auras perdu ta jeunesse

Tu te lèveras tôt le matin

Pour dissimuler les faiblesses

De ce visage que tu peins

Alors moi, j’aurai un sourire

Et je me souviendrai du temps

Où tu avais un avenir

Dans la splendeur de tes vingt ans

Mais je m'égare et je délire

Car tu es si belle à présent

J’aurai, moi aussi, à souffrir

De ce temps voleur de printemps

Mais, que veux-tu, c’est ma vengeance

De penser que ce jour viendra

Où tu connaîtras la souffrance

Que je connais à cause de toi

Коли ти підеш, коли покинеш мене

Піти до інших закоханих

Щоб ти більше не виконував своїх обіцянок

І грай зі своїми почуттями

Тому в собі я стаю німим

А в мене погані думки

Я думаю про час твоєї поразки

Коли час вас виснажив

Коли ти втратив свою молодість

Ти будеш просто зів'ялою квіткою

Я хочу, щоб твої коханці покинули тебе

І починаєш сумніватися

Я хочу, щоб ти знала одного дня

Страх бути більше не коханим

Нехай колись твоя краса зникне

згасає з роками

Коли вже не будеш цієї ласки

Що є у п’ятнадцятирічних дівчат

Того дня ти втратиш обличчя

В особі твоїх залицяльників

Можливо, у вас є манери

Але все це нічого не змінить

Та, що живе своїм тілом

Не можна пройти дуже довгий шлях

Коли ти втратив свою молодість

Ви встанете рано вранці

Щоб приховати слабкості

Це обличчя, яке ти малюєш

Тому я буду посміхатися

І я пам'ятатиму час

де у тебе було майбутнє

У блиску твоїх двадцяти років

Але я відволікаюся і в маренні

Бо ти зараз така красива

Мені теж доведеться потерпіти

З цієї весняної злодійської пори

Але що ти хочеш, це моя помста

Подумати, що цей день настане

де ти пізнаєш біль

Що я знаю завдяки тобі