Примадонна - Данила Дунаев

Спектакль позади

и съемки тоже,

И что-то там в груди,

под кожей

Колышется все тем же

неизменным стуком

Твоей любви ко всем

входящим звуком.

Ко всей палитре чувств

и слова просты

Ко всем родным и тем,

чей след простыл,

Но, положение обязывает,

как не крути

И нужно выбирать дорогу,

чтобы идти.

О, все не так уж просто

с тобой

такой,

И все, что видно внешне,

всего лишь крой.

Вся партитура,

списанная тобою с будней.

И оставаться всем знакомой

очень трудно.

Тебя все знают лучше

и влюблены.

Твой шаг знаком издалека,

изгиб спины.

В него летели разные

слова и фразы.

И все давалось нелегко,

не сразу.

Все то, что ты умеешь,

положено не каждой.

Но это-то, пожалуй,

не так уж важно.

Ты, главное, держись,

Примадонна!

Да нет, просто —

Алена!

Все то, что ты умеешь,

под силу не каждой.

Но это-то, пожалуй,

не так уж важно

Ты, главное, держись,

Примадонна!

Да нет, просто-

Алена!

Ты не спала последние

пятнадцать лет.

Но на лице твоем

даже намека нет

На всю глубокую

тотальную усталось.

И просто выспаться,

пожалуй,

будет мало…

Ты не была в кинотеатре

на своем кино,

И не успела оценить,

как там оно.

Не видела свой спектакль

с приставного места.

Да это и не нужно,

но интересно.

Все лайнеры и корабли,

что ты встречала,

Ты не держала долго

у своего причала.

Не осознала толком,

когда такою стала.

Но времени всегда

так мало, очень мало…

И все, чего достигла ты

за эти годы,

Обтачивая камень

своей породы,

Не в аплодисментах

или журнальных строчках.

Все оказалось там —

в глазах у дочки!

Все то, что ты умеешь,

положено не каждой.

Но это-то, пожалуй,

не так уж важно.

Ты, главное, держись,

Примадонна!

Да нет, просто —

Алена!

Все то, что ты умеешь,

под силу не каждой.

Но это-то, пожалуй,

не так уж важно.

Ты, главное, держись,

Примадонна!

Да нет, просто-

Алена!

Вистава позаду

і зйомки теж,

І щось там у груди,

під шкірою

Коливається все тим же

незмінним стукотом

Твоєї любові до всім

вхідним звуком.

До всієї палітри почуттів

і слова прості

До всіх рідних і тим,

чий слід простиг,

Але, положення зобов'язує,

як не крути

І потрібно вибирати дорогу,

щоб йти.

О, все не так вже й просто

з тобою

такий,

І все, що видно зовні,

лише крій.

Вся партитура,

списана тобою з буднями.

І залишатися всім знайомою

дуже важко.

Тебе всі знають краще

і закохані.

Твій крок знайомий здалеку,

вигин спини.

У нього летіли різні

слова та фрази.

І все давалося нелегко,

не відразу.

Все те, що ти вмієш,

покладено не кожен.

Але це, мабуть,

не так вже важливо.

Ти, головне, тримайся,

Примадонна!

Так ні, просто —

Альона!

Все те, що ти вмієш,

під силу не кожен.

Але це, мабуть,

не так вже важливо

Ти, головне, тримайся,

Примадонна!

Так, ні, просто-

Альона!

Ти не спала останні

П'ятнадцять років.

Але на твоєму лиці

навіть натяку немає

На всю глибоку

тотальну втомилося.

І просто виспатися,

мабуть,

буде мало…

Ти не була в кінотеатрі

на своєму кіно,

І не встигла оцінити,

як там воно.

Не бачила свою виставу

з приставного місця.

Так це і не потрібно,

але цікаво.

Всі лайнери та кораблі,

що ти зустрічала,

Ти не тримала довго

у свого причалу.

Не усвідомила до ладу,

коли такою стала.

Але часу завжди

так мало, дуже мало.

І все, чого досягла ти

за ці роки,

Обточуючи камінь

своєї породи,

Не в оплесках

або журнальних рядках.

Все виявилося там —

в очах у дочки!

Все те, що ти вмієш,

покладено не кожен.

Але це, мабуть,

не так вже важливо.

Ти, головне, тримайся,

Примадонна!

Так ні, просто —

Альона!

Все те, що ти вмієш,

під силу не кожен.

Але це, мабуть,

не так вже важливо.

Ти, головне, тримайся,

Примадонна!

Так, ні, просто-

Альона!