Всё просто - Данила Дунаев

Моя фантазия во сне и наяву

Была моим поводырем, во всем, чем я живу.

Каждый шорох, как непременный знак

Я принимал на веру,

просто так.

Случайные касания чудились знамением.

Со скоростью кометы

изменял я мнение

О всяких разных личных перспективах,

Но удержать баланс

я был не в силах.

Ныряя в новый поиск,

голову сломя,

В каждом новом облике искал одну тебя.

Энергию, отписанную мне оттуда, свыше,

Тратил не на тех,

чтобы хоть что-то вышло.

Но как бы далеко я не блуждал в своих мечтах

Твоих ресниц волшебнее

короткий взмах

И я почти физически ощущаю

Того, кто познакомил нас

будто бы случайно.

Все оказалось просто,

и это чудо — факт.

Вся жизнь до этой встречи —

крошечный затакт.

Наверно, это правильно,

чтобы полететь,

Сперва необходимо ощутить земную твердь.

Все оказалось просто —

и это главный знак.

На этом свете многое

я понимал не так.

И мы стоим напротив,

молча и любя,

Смотря в глаза друг другу,

увидев в них себя.

Слова не идут,

они как будто сказаны,

Пытаюсь выразиться

в бессвязных фразах.

О, это странно,

то, что между нами

Равнина, кочек несколько

маленьких

местами.

Послушай, ведь тебя

не было когда-то.

Ты есть и не хочу

представлять обратное.

Стою, смотрю в окно,

курю одну к одной.

Случилось главное между тобой и мной.

И все не важно стало,

все будто бы в расфокусе.

Проблемы, нервы — все ерунда

и все

Мысли о чем-то бескрайне невозможном

Сведены к нулю,

все оказалось ложно.

Все нажитые страхи

темные и едкие

Приобрели уверенности

оттенки,

И это так забавно, страшно и смешно,

Когда два человека сливаются в одно.

Все оказалось просто,

и это чудо — факт.

Вся жизнь до этой встречи —

крошечный затакт.

Наверно, это правильно,

чтобы полететь,

Сперва необходимо ощутить земную твердь.

Все оказалось просто —

Моя фантазія у сні та наяву

Була моїм поводирем, у всьому, ніж я живу.

Кожен шерех, як неодмінний знак

Я приймав на віру,

просто так.

Випадкові торкання здавалися знаменням.

З швидкістю комети

змінював я думку

Про різні різні особисті перспективи,

Але утримати баланс

я був не в силах.

Поринаючи в новий пошук,

голову ламання,

У кожному новому образі шукав одну тебе.

Енергію, відписану мені звідти, згори,

Витрат не на тех,

щоб хоч щось вийшло.

Але як би далеко я не блукав у своїх мріях

Твоїх вій чарівніше

короткий помах

І я майже фізично відчуваю

Того, хто познайомив нас

начебто випадково.

Все виявилося просто,

і це диво — факт.

Все життя до цієї зустрічі

крихітний затакт.

Напевно, це правильно,

щоб полетіти,

Спочатку необхідно відчути земну твердь.

Все виявилося просто —

і це головний знак.

На цьому світі багато чого

я розумів не так.

І ми стоимо навпаки,

мовчки і люблячи,

Дивлячись в очі один одному,

побачивши в них себе.

Слова не йдуть,

вони ніби сказані,

Намагаюся висловитись

у безладних фразах.

О, це дивно,

те, що між нами

Рівнина, купок кілька

маленьких

місцями.

Послухай, адже тебе

не було колись.

Ти є і не хочу

представляти протилежне.

Стою, дивлюся у вікно,

курю одну до однієї.

Сталося головне між тобою та мною.

І все неважливо стало,

все ніби в розфокусі.

Проблеми, нерви — всі дурниці

і все

Думки про чомусь безмежно неможливе

Зведені до нуля,

все виявилося хибно.

Усі нажиті страхи

темні та їдкі

Набули впевненості

відтінки,

І це так смішно, страшно і смішно,

Коли двоє людей зливаються в одне.

Все виявилося просто,

і це диво — факт.

Все життя до цієї зустрічі

крихітний затакт.

Напевно, це правильно,

щоб полетіти,

Спочатку необхідно відчути земну твердь.

Все виявилося просто —