Los De Siempre - Daniela Spalla

Sé que te andarás preguntando

Lo que suena en mi cabeza

Sin poder salir

Sé que aquí se esta levantando

Una pared de secretos

Que hablan sobre el fin

Y es que ya nos han pasado los años

Han crecido las sombras de un futuro gris

Vamos a encender una luz

Es urgente y no podemos ocultarlo así

Porque ya no somos los de siempre

Y eso nos está matando

Pero aún hay tiempo de desviar

Este oscuro temporal

Porque así nos ha dejado el viento

Lejos y desparramados

Ven que ya no somos los de siempre…

Y hay tanto que hablar

Cada vez se fue convirtiéndose

En un broche de silencio para escapar

De esta realidad me sangra

Nos aturde y nos aleja con velocidad

Ando buscando las palabras que faltan

Debajo de las piedras de esta gran ciudad

Esta noche voy a llevarlas al rescate de este amor que está por estallar

Porque ya no somos los de siempre

Y eso nos está matando

Pero aún hay tiempo de desviar

Este oscuro temporal

Porque así nos ha dejado el viento

Lejos y desparramados

Ven que ya no somos los de siempre

Y hay tanto que habla-a-ar

Hay tanto que hablar

Uhhhh…

Porque ya no somos los de siempre

Y eso nos está matando

Pero aún hay tiempo de desviar

Este oscuro temporal

Porque así nos ha dejado el viento

Lejos y desparramados

Ven que ya no somos los de siempre

Ya no somos los de siempre, no

Ya no somos los de siempre…

Я знаю, що вам буде цікаво

Що звучить у моїй голові

Неможливо піти

Я знаю, що тут воно росте

стіна таємниць

які говорять про кінець

І роки вже минули нас

Відтінки сірого майбутнього зросли

давай запалимо світло

Це терміново, і ми не можемо цього приховати

Бо ми вже не звичайні

І це нас вбиває

Але ще є час, щоб відволіктися

ця темна буря

Бо так вітер покинув нас

далеко й розкидано

Вони бачать, що ми вже не звичайні...

І є про що говорити

Кожного разу він ставав

В обоймі тиші втекти

Від цієї реальності я кровоточу

Це приголомшує нас і швидко відводить

Я шукаю пропущені слова

Під камінням цього великого міста

Сьогодні ввечері я візьму тебе на порятунок цього кохання, яке ось-ось вибухне

Бо ми вже не звичайні

І це нас вбиває

Але ще є час, щоб відволіктися

ця темна буря

Бо так вітер покинув нас

далеко й розкидано

Вони бачать, що ми вже не звичайні

І тут так багато балак-а-ар

є про що говорити

Ухххх...

Бо ми вже не звичайні

І це нас вбиває

Але ще є час, щоб відволіктися

ця темна буря

Бо так вітер покинув нас

далеко й розкидано

Вони бачать, що ми вже не звичайні

Ми не такі, як завжди, ні

Ми вже не звичайні...