Våren I Backadalen - Dan Berglund

Solen står het över älvens stränder

Våra garvade ansikten glänser av svett

Backadalen sjunger för våra händer

Och vi hälsar våren med klingande spett

Vi sätter oss ner och snackar på solvarma balkar

Vi har öl ifrån Zyrenka, vi har tobak och snus

Och skjortorna dom fladdrar i vinden som svalkar

Och runt om står världen i bländande ljus

Så tröstlöst har vi kämpat för vårt levebröd

I mörker och kyla, i snålblåst och snö

I byssjvärmen satt vi och skämtade glatt

Mens stjärnor brann ut i den frostiga natt

Och det enda vi äger, det är vår heder

Som goda kamrater och rediga män

Visst skaffar vi oss ischias och styva leder

Men dona ska hålla i många år än

Säg Olle, du som gift dig och redan är bunden

Har du grubblat dig grå över skulder och lån

Så slå nu bort all oro och lev för stunden

Berätta nu stolt om din nyfödde son

Och Lappen, du flabbar och mår som en prins

Och minns små historier med hemtraktens kvinns

Men sträv är din röst av det bittra salt

Du svalde där hemma där mänskorna svalt

Och Tjocke-Per, du skrävlar och skräder ej orden

Och säger att basen är dum som en get

När han blev född av morsan till denna jorden

Så kolla hon in en och trodde hon sket

Karl-Alfred, du snyter den rödsvullna krana

Som ruttnat av brännvin och ensamma år

Men nu glömmer du din ömkliga levnadsbana

För sjömansbravader i ungdomens vår

Och Backadalen susar, den bultar och larmar

Den darrar, den suckar, den kvider och slår

Här har vi skördat stålet med knotiga armar

Och här har vi sått våra dagar och år

Och det är som om världen var bara vår egen

Tills vi plötsligt får syn på vår snokande boss

Och reser oss med möda och tvekan i stegen

Och kisar mot solen som nyss sken för oss

Сонце пече над берегами річки

Наші засмаглі обличчя блищать від поту

Backadalen співає для наших рук

А ми вітаємо весну дзвінкими шампурами

Сидимо і розмовляємо на прогрітих сонцем променях

У нас пиво зиренка, є тютюн і снюс

А сорочки вони розвіваються на вітрі, що охолоджує

А довкола світ сяє в сліпучому світлі

Ми так невтішно боролися за своє існування

У темряві й холоді, при слабкому вітрі й снігу

У розпалі галери ми сиділи й радісно жартували

Чоловічі зірки згоріли в морозну ніч

І єдине, чим ми володіємо, це наша честь

Як хороші товариші і готові чоловіки

Звичайно, ми отримуємо радикуліт і ригідність суглобів

Але дона прослужить ще багато років

Скажи Олле, ти одружений і вже зв’язаний

Ви замислювалися над боргами та позиками

Тож тепер відкиньте всі турботи і живіть моментом

А тепер з гордістю розкажіть про свого новонародженого сина

А Лаппен, ти приголомшений і почуваєшся принцом

І згадайте маленькі історії з жінками рідного краю

Але грубий твій голос гіркої солі

Ви ковтали вдома, де люди голодували

А Тьоке-Пер, ти брязкаєш і не кроєш слова

І каже, що база дурна, як коза

Коли він народився у матері цієї землі

Тому вона перевірила один і подумала, що це сталося

Карл-Альфред, ти обманюєш червону хвилю

Як гнилі від коньяку і самотні роки

Але тепер ти забув свій жалюгідний життєвий шлях

За подвиги моряків навесні молодості

А Бекадален гуде, стукає і насторожує

Тремтить, зітхає, цвірінькає і б’ється

Ось ми зібрали сталь з вузлими руками

І тут ми посіяли свої дні і роки

І ніби світ був лише нашим власним

Поки ми раптом не побачимо нашого підглядаючого боса

І ми мандруємо насилу і вагаючись по кроках

І мружиться від сонця, що нам тільки світило